Київ (044) 501-14-91 / Львів (032) 292-31-10 
  Харків (057) 712-13-85 / Херсон (0552) 42-25-41

1.  Авраам дуже постарів, увійшов у похилий вік. ГОСПОДЬ продовжував благословляти Авраама в усьому.
2.  Якось сказав Авраам своєму старшому над його домом слузі, відповідальному за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно
3.  і присягнися мені ГОСПОДОМ Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові дружини з дочок ханаанського народу, серед якого я живу,
4.  а підеш до мого рідного краю, до моєї рідні, і звідти візьмеш дружину для мого сина Ісаака.
5.  Слуга сказав йому: А якщо жінка не захоче піти зі мною до цієї землі, то чи мав би я повернути твого сина в край, звідки ти вийшов?
6.  Та Авраам заперечив: У жодному разі не повертай мого сина туди!
7.  ГОСПОДЬ, Бог неба, Який вивів мене з дому мого батька та із краю мого народження, із клятвою сказав мені: Цю землю Я дам твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина.
8.  А якщо жінка не забажає піти з тобою, то будеш вільний від клятви, якою присягнув мені. Лишень мого сина не повертай туди!
9.  І поклав раб свою руку під стегно свого пана Авраама, і поклявся йому в тій справі.
10. Слуга взяв із собою десять верблюдів з верблюдів свого пана, навантажив їх усяким добром свого пана, піднявся і вирушив у Месопотамію, до міста Нахора.
11. Надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він зупинив верблюдів за містом, біля криниці з водою,
12. і сказав: ГОСПОДИ, Боже мого пана Авраама, пошли мені сьогодні успіх та вияви милість до мого пана Авраама!
13. Ось я стою біля джерела води, куди дочки мешканців міста приходять брати воду.
14. Нехай же станеться так: дівчина, яку я попрошу нахилити до мене свого глека, щоб я напився, скаже: Пий! Я напою також і твоїх верблюдів, – буде тією, котру Ти приготував Своєму рабові Ісаакові. З цього я дізнаюся, що Ти виявив милість моєму панові.
15. Слуга ще не закінчив говорити, як вийшла із глеком на плечі Ревека, що народилася в Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, Авраамового брата.
16. Дівчина була на вигляд дуже гарна, – дівиця, яка ще не знала чоловіка. Підійшовши до джерела, вона наповнила свого глека водою й рушила, щоб іти далі.
17. У той час слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай мені, будь-ласка, трохи напитися з твого глека води.
18. Вона відповіла: Пий, мій пане! І з поспіхом зняла свого глека з плеча й дала йому напитися.
19. Коли ж він закінчив пити, вона сказала: Твоїм верблюдам я також наберу води, – поки вони не нап’ються.
20. Негайно пішла, вилила воду зі свого глека до корита, і знову побігла до криниці набрати води. Дівчина начерпала води всім верблюдам.
21. Чоловік мовчки придивлявся до неї, бажаючи усвідомити, чи є це саме та дорога, на яку спрямовує його ГОСПОДЬ, чи ні.
22. Щойно верблюди перестали пити, слуга взяв золоту сережку, вагою півшекеля, і два браслети на її руки, вагою десять шекелів золота,
23. та й запитав: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби можна було переночувати?
24. Вона відповіла: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, котрого вона народила Нахорові.
25. А соломи і паші в нас багато, – продовжила дівчина, – є в нас і місце, аби переночувати.
26. Тож чоловік, схилившись долілиць, поклонився ГОСПОДЕВІ
27. і сказав: Благословенний ГОСПОДЬ, Бог мого пана Авраама, що не відвернув своєї милості та вірності від мого пана. Мене ж ГОСПОДЬ успішно привів до дому братів мого пана.
28. Побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про все, що сталось.
29. Ревека мала брата на ім’я Лаван. І побіг Лаван до чоловіка надвір до джерела.
30. А коли зауважив у своєї сестри сережку, а на руках – браслети; коли почув слова своєї сестри Ревеки про те, що їй говорив той чоловік, то поспішив до мандрівника, який стояв біля верблюдів неподалік джерела,
31. і сказав йому: Заходь, благословенний ГОСПОДОМ! Чому стоїш надворі? Я вже приготував домівку і місце для верблюдів.
32. Тож чоловік (слуга Авраама) увійшов до хати, а (Лаван) розвантажив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, а також приніс води для його (слуги) ніг і ніг людей, що були з ним.
33. Після цього дали йому їсти, однак він сказав: Не їстиму, доки не розповім про свою справу. Тож (Лаван) сказав: Говори!
34. І він почав говорити: Я – слуга Авраама.
35. ГОСПОДЬ щедро побла¬госло¬вив мого пана, і він став великим. Дав йому Господь овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.
36. Та й Сарра, дружина мого пана, вже в його похилому віці, народила моєму панові сина. Авраам віддав йому все, що належало йому.
37. А мене мій пан попросив заприсягнути, що не візьму дружини для його сина з-поміж дочок ханаанського народу, на землі якого він проживає.
38. Ти необмінно підеш до дому мого батька, – сказав він, – до мого роду і звідтіля візьмеш дружину для мого сина.
39. Але я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною?
40. Він мені відповів: ГОСПОДЬ, в присутності Якого я ходжу, пошле Свого ангела з тобою, й тобі пощастить у дорозі; ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька.
41. Ти будеш вільний від своєї клятви лише тоді, коли підеш до мого роду й тобі не дадуть, – тільки в такому разі ти будеш вільний від даної мені присяги.
42. Тож, прибувши сьогодні до джерела, я сказав: ГОСПОДИ, Боже мого пана Авраама! Пошли, благаю, успіх на моєму шляху, яким я нині прямую!
43. Ось я стою біля джерела води. Нехай же дівчина, котра прийде набрати води і до якої я звернусь з проханням: Дай мені, будь ласка, напитися трохи води з твого глека,
44. скаже мені: Напийся ти сам, а я і твоїх верблюдів напою, буде тією жінкою, яку обрав синові мого пана ГОСПОДЬ.
45. Перш ніж закінчив я це говорити у своїх думках, як прийшла Ревека зі своїм глеком на плечі. Вона спустилася до джерела і набрала води. Я ж попросив її: Дай, будь ласка, мені напитися.
46. Вона швиденько зняла з себе глека і сказала: Пий, я і твоїх верблюдів також напою. Тож напився я, а вона напоїла моїх верблюдів.
47. Тоді я запитав її: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я – дочка Бетуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мілка. Тож я дав їй сережку для носа й браслети на її руки.
48. Після того, схилившись долілиць, я поклонився ГОСПОДЕВІ й поблагословив ГОСПОДА, Бога мого пана Авраама, Який провадив мене правильною дорогою, аби взяти дочку брата мого пана для його сина.
49. Тому, якщо ви маєте бажання виявити милість і шану моєму панові, скажіть про це мені; якщо ж ні, дайте також мені знати, щоб я повернув праворуч або ліворуч.
50. У відповідь Лаван та Бетуїл сказали: Від ГОСПОДА вийшло це рішення, тож не можемо тобі сказати ні злого, ні доброго.
51. Ось Ревека перед тобою. Бери її та йди і нехай вона буде дружиною синові твого пана, як визначив ГОСПОДЬ.
52. Коли слуга Авраама почув їхні слова, то поклонився ГОСПОДЕВІ до землі.
53. Вийнявши срібні та золоті речі й одяг, він дав Ревеці; дав також подарунки її братові й матері.
54. Після цього їли й пили – він та люди, що були з ним. А коли встали вранці, слуга сказав: Відпустіть мене до мого пана.
55. Але її брат й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами хоча б днів десять, а після цього піде.
56. Слуга ж відповів: Не затримуйте мене, бо ГОСПОДЬ пощастив мені в дорозі. Тож і ви відпустіть мене, щоб я повернувся до мого пана.
57. Вони сказали: Покличмо дівчину і запитаймо її.
58. Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона відповіла: Піду.
59. Після цього відпустили свою сестру Ревеку з її служницею, а також слугу Авраама та його людей.
60. Благословляючи Ревеку, рідні сказали їй: Ти – наша сестра, стань матір’ю для незліченних тисяч, і нехай твої нащадки успадкують брами своїх ворогів.
61. Зібравшись, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили за слугою Авраама. Таким чином, взявши Ревеку, він вирушив у дорогу.
62. Ісаак якраз повернувся з подорожі до криниці Беер-Лахай-Рої. Він проживав на півдні краю.
63. Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися полем. Підвівши очі, він побачив караван верблюдів.
64. Ревека також побачила Ісаака, тому зійшла з верблюда
65. і запитала слугу: Хто цей чоловік, який йде рівниною нам назустріч? Слуга відповів: Це – мій пан. Тоді вона взяла покривало і закрила обличчя.
66. При зустрічі слуга докладно розповів Ісаакові про все, що зробив.
67. Тож увів Ісаак Ревеку до шатра своєї матері. Взяв він її, і вона стала йому дружиною. Він покохав її, і утішився Ісаак після смерті своєї матері Сарри.


Додати коментар


Захисний код
Оновити