Київ (044) 501-14-91 / Львів (032) 292-31-10 
  Харків (057) 712-13-85 / Херсон (0552) 42-25-41

1. Якось Яків почув розмову Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, й з того, що належало нашому батькові, він настільки розбагатів.
2. І зауважив Яків, що Лаванове обличчя стосовно нього стало не таким, як було учора чи три дні тому.
3. Тоді ГОСПОДЬ сказав Якову: Повертайся в край своїх батьків і до свого роду, – Я буду з тобою.
4. Тож послав Яків і покликав Лію та Рахиль на рівнину, де були його отари,
5. і сказав їм: Я бачу з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як був учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною.
6. Ви знаєте, що я з усіх своїх сил працював на вашого батька.
7. А батько ваш ошукав мене й міняв мою платню десять разів, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло.
8. Коли він скаже: Крапчасті будуть твоєю платнею, то народжуються всі вівці крапчастими; якщо скаже: Смугасті будуть твоєю платнею, – то всі вівці народжуються смугастими.
9. Таким чином Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав мені.
10. Одного разу, коли в отарі парувалися, то я підняв свої очі й побачив уві сні, як козли рябі, смугасті та крапчасті стрибали на кіз.
11. І звернувся до мене тоді Божий ангел уві сні: Якове! Я відповів: Ось я!
12. А він сказав: Підведи свій погляд та подивися: усі козли, що скачуть на кіз, рябі, смугасті та крапчасті. Бо Я бачу усе, що тобі чинить Лаван.
13 Я – Бог Бет-Елу, де ти поставив і помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отже, тепер вставай і виходь з цього краю і повертайся в землю свого народження.
14. У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: Хіба ми ще маємо частку або якусь спадщину в нашому батьківському домі?
15. Чи не за чужинок він почав нас вважати? Адже він продав нас і з’їв, мов страву, наші гроші.
16. Тож усе багатство, яке Бог відібрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям. Тому роби тепер так, як сказав тобі Бог.
17. Піднявшись, Яків посадив своїх дітей та своїх дружин на верблюдів,
18. зібрав усю свою худобу і все своє майно, яке придбав, свою власну худобу, яку він набув у Падан-Арамі, – усе, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака.
19. Якось, коли Лаван відійшов стригти своїх овець, Рахиль вкрала домашніх божків свого батька.
20. Яків же потайки від Лавана-арамейця, не повідомивши йому, що відходить назавжди,
21. утік з усім, що було в нього; він зібрався, перейшов ріку і попрямував до гори Ґілеад.
22. Лише на третій день Лаванові повідомили, що Яків утік.
23. Узявши зі собою своїх братів, він переслідував Якова сім днів і наздогнав його на горі Ґілеад.
24. Але вночі Бог прийшов до Лавана-арамейця уві сні і сказав йому: Вважай, не говори Якову ні доброго, ні злого.
25. Отже, наздогнав Лаван Якова. Яків поставив свій намет на горі. Лаван також зі своїми братами розташувався на горі Ґілеад.
26. Лаван промовив до Якова: Чому ти так учинив? Чому ти обманув мене і забрав моїх дочок, мов полонених мечем?
27. Чому ти втік таємно, обманув мене? Я відпровадив би тебе з радістю і співом, тимпанами й гуслами.
28. Ти навіть не дав мені можливості поцілувати моїх онуків і дочок? Як же нерозумно ти учинив!
29. У моїх руках сила, і я міг би накоїти вам лиха, та Бог вашого батька вчора вночі сказав мені: Вважай, не говори Якову ні доброго, ні злого.
30. Тож тепер іди, оскільки палко захотів повернутися до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?
31. У відповідь Яків сказав Лаванові: Бо я боявся, щоби ти не відібрав у мене своїх дочок.
32. Подивись у присутності наших родичів, що є твого в мене і забирай собі. У кого ж знайдеш своїх божків, той не житиме. Та не знав Яків, що то Рахиль їх викрала.
33. Лаван увійшов до намету Якова, а також до намету Лії, і до намету обох рабинь, але не знайшов. Вийшовши з Ліїного намету, пішов до намету Рахилі.
34. Рахиль же взяла тих божків, поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. Тож, обшукавши весь намет, Лаван не знайшов нічого.
35. Вона сказала своєму батькові: Хай не гнівається на мене мій пан за те, що не можу встати перед тобою, оскільки в мене якраз звичайне жіноче. Тож він обшукавши все так і не знайшов своїх божків.
36. Лють охопила Якова, і він почав сваритися з Лаваном. Відповідаючи на звинувачення Лавана, він сказав: У чому моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався?
37. Ти обшукав усі мої речі. Що при цьому ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед нашими родичами, – і нехай вони розсудять нас обох!
38. Я вже двадцять років з тобою. У твоїх овець і кіз не було викиднів; баранів із твоєї отари я не їв;
39. розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам ніс ту втрату. Ти від мене домагався навіть того, що було вкрадене вдень і що було вкрадене вночі.
40. Скільки раз так бувало, що вдень мене палила спека, а вночі докучав холод, так що я не міг заснути.
41. Так двадцять років я провів у твоєму домі! Я чотирнадцять років працював на тебе за двох твоїх дочок і шість років – за твоїх овець; ти ж десять разів змінював мою платню.
42. Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, то нині ти відіслав би мене ні з чим. Але Бог бачив Моє приниження і важку працю моїх рук, – тому й докорив тобі вчора.
43. Відповідаючи, Лаван сказав Якову: Дочки – мої дочки, діти – мої діти, отари – мої отари, та й все, що ти бачиш, належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні я можу заподіяти їм чи їхнім дітям, яких вони народили?
44. Тому давай тепер укладемо Заповіт – я і ти; і нехай він залишиться свідком між мною і тобою.
45. Взявши камінь, Яків поставив його як пам’ятник.
46. А своїм родичам Яків сказав: Назбирайте каміння. Тож назбирали вони каміння і насипали могилу; і там на цьому межовому копці вони пообідали.
47. Лаван назвав її Єґар-Сагадута, тобто Могила свідчення. Яків же її назвав Ґалеед.
48. Тож Лаван сказав: Ця могила нині є свідком між мною і тобою. Тому й дано їй назву: Ґалеед,
49. а також Міцпа, мовляв: Хай Бог буде на сторожі між мною і тобою, коли ми розійдемося один з одним.
50. Якщо скривдиш моїх дочок, або візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, пам’ятай, хоч немає між нами нікого, але Бог – свідок між мною і тобою.
51. Продовжуючи, Лаван говорив до Якова: Цей межовий знак і стовп стоять між мною і тобою.
52. Свідок – ця могила і свідок – цей стовп, що я не перейду за межі цієї могили до тебе, як і ти не перейдеш до мене за межі цієї могили і цього стовпа, щоб заподіяти якесь зло.
53. Бог Авраама і Бог їхнього батька Нахора буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака.
54. Після цього Яків на горі приніс жертву і запросив своїх родичів розділити з ним їжу. Вони попоїли і там же на горі заночували.


Додати коментар


Захисний код
Оновити