Київ (044) 501-14-91 / Львів (032) 292-31-10 
  Харків (057) 712-13-85 / Херсон (0552) 42-25-41

1. У краю лютував голод.
2. Тому, коли закінчили споживати пшеницю, привезену з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи харчів.
3. Та Юда відповів йому: Той чоловік рішуче заявив нам, кажучи: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
4. Отже, якщо відпустиш з нами нашого брата, то ми підемо й купимо для тебе харчів.
5. А якщо не відпустиш, ми не підемо. Бо той чоловік сказав нам: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
6. Тоді Ізраїль промовив: Навіщо ви вчинили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще один брат?
7. Вони ж сказали: Той чоловік пильно розпитував нас про нашу родину говорячи: Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас ще брат? Ми відповіли йому, згідно з цими запитаннями. Хіба ж ми могли знати, що він накаже привести нашого брата?
8. Тоді Юда промовив до свого батька Ізраїля: Відпусти хлопця зі мною; ми встанемо й підемо, щоб нам жити і не померти – нам, тобі й нашим дітям.
9. Я ручаюся за нього, будеш домагатися його з моїх рук; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, довіку я буду винуватий перед тобою.
10. Адже, якби ми не зволікали, то вже двічі побували би там і повернулися.
11. Тоді Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкраще з плодів цієї землі та занесіть чоловікові гостинця: трохи бальзаму, трохи меду, ладану, пахощів, горіхів і мигдалю.
12. А грошей візьміть удвічі більше. Гроші, що повернули у ваші мішки зверху, заберіть назад з собою, – може це помилка.
13. Беріть і вашого брата, вставайте та йдіть до того чоловіка.
14. А Всемогутній Бог нехай дасть вам милість перед тим чоловіком, щоб відпустив на волю і того вашого брата, і Веніямина. А мені, якщо вже судилося бути бездітним, то так і залишуся бездітним!
15. Взяли чоловіки у руки ті подарунки, подвійну суму грошей, а також Веніямина. Встали й пішли до Єгипту та з’явилися перед Йосипом.
16. Побачивши разом з братами Веніямина, Йосип сказав старшому над його домом: Проведи цих людей у дім, заколи щось із худоби та приготуй, тому що ці люди їстимуть зі мною опівдні.
17. Той чоловік зробив усе так, як сказав Йосип, і запровадив людей до Йосипового дому.
18. Чоловіки перелякалися, що їх привели до дому Йосипа, і почали говорити: Напевно, нас привели через гроші, повернені тоді в наші мішки, аби звинуватити нас, і схопити нас та наших ослів, і зробити нас рабами.
19. Тож вони підійшли до старшого над Йосиповим домом і звернулися до нього біля дверей будинку
20 з такими словами: Просимо, пане, ми вже раніше приходили купити хліба.
21. Так сталося, що коли ми зупинилися для відпочинку та порозв’язували наші мішки, то побачили гроші кожного в його мішку зверху – наше срібло за його вагою. Ми привезли його назад зі собою.
22. Ми також взяли зі собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Ми не знаємо, хто наші гроші поклав у наші мішки.
23. А він їм відповів: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог вашого батька, поклав вам скарб у ваші мішки; а ваші гроші я отримав. Після цього він привів до них Симеона.
24. Тож ввів той чоловік усіх братів у дім Йосипа. Він приніс їм води, щоб помили свої ноги; дав також корму їхнім ослам.
25. Поки мав прийти опівдні Йосип, вони приготували йому дарунки, оскільки дізнались, що будуть тут обідати.
26. Щойно Йосип увійшов до будинку, вони піднесли йому дарунки, що мали зі собою, і долілиць поклонилися йому.
27. Він запитав їх про здоров’я і додав: Чи здоровий ваш старенький батько, про якого ви мені говорили? Чи він ще живий?
28. Вони відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий; він ще живий. Схилившись, вони знову долілиць поклонилися.
29. Він же, підвівши погляд, побачив свого рідного по матері брата Веніямина і сказав: Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені розповідали? І додав: Нехай Бог виявить до тебе милість, мій сину.
30. Тут Йосип з поспіхом вийшов, бо зворушилося його серце у зв’язку його зустріччю з братом, і він був готовий заплакати. Тож, вийшовши до іншої кімнати, він почав ридати...
31. Потім, вмивши обличчя, ввійшов і, ледве стримуючись, сказав: Подавайте їжу.
32. І поклали окремо йому, братам окремо і окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть споживати їжу разом з євреями, оскільки для єгиптян це огидно.
33. Тож посідали вони перед ним згідно з віком: від найстаршого, первістка, до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, кожний перед своїм братом.
34. Йосип же посилав страви зі свого столу до них. При цьому порція для Веніямина була уп’ятеро більша від інших порцій. Вони пили з ним до повного задоволення.


Додати коментар


Захисний код
Оновити