Київ (044) 501-14-91 / Львів (032) 292-31-10 
  Харків (057) 712-13-85 / Херсон (0552) 42-25-41

1. Після цього наказав Йосип старшому над своїм домом говорячи: Наповни мішки цих людей поживою, скільки лише вони можуть нести, і поклади гроші кожного зверху в його мішок,
2. а в мішок наймолодшого зверху поклади мою чашу – срібну чашу разом з грошима за його пшеницю. Той зробив усе згідно з наказом Йосипа.
3. Коли настав ранок чоловіків відпустили разом з їхніми ослами.
4. Щойно вони залишили місто, не відійшовши далеко, як Йосип звелів старшому над своїм домом: Встань, наздожени тих чоловіків! Дожени їх і скажи їм: Навіщо ви відплатили злом за добро?
5. Хіба це не та чаша, з якої мій пан п’є? Він також на ній займається ворожбою! Таке вчинивши, ви зробили вкрай погано.
6. Наздогнавши їх, той передав їм усі ці слова.
7. Вони ж відповіли йому: Навіщо пан говорить такі речі? Неможливо, щоби твої раби вчинили те, що ти кажеш.
8. Ми з ханаанського краю повернули тобі гроші, які знайшли зверху в наших мішках. То як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого пана?
9. У кого лишень з твоїх рабів буде знайдена чаша, той хай загине, а ми всі станемо рабами нашого пана!
10. Він же промовив: Гаразд! Нехай буде за вашими словами: в кого буде знайдена чаша, той стане моїм рабом, а ви будете невинні.
11. Кожен з них з поспіхом стягнув на землю свого мішка. Так само кожен відкрив свій мішок.
12. Той всіх обшукав, починаючи від старшого, і закінчуючи наймолодшим. Чашу було знайдено у Веніяминовому мішку.
13. Тоді пороздирали вони на собі одяг, кожен нав’ючив свого осла, і всі повернулися до міста.
14. Ввійшов Юда зі своїми братами в дім Йосипа, коли він ще був там, і попадали перед ним на землю.
15. А Йосип їм сказав: Що ж це за вчинок ви зробили? Невже ви не знали, що такий чоловік, як я, займається ворожбою?
16. Юда ж відповів: Що можна відповісти нашому панові, що говорити, або чим виправдатися? Адже Бог виявив провину твоїх рабів! Тому ми раби нашого пана – усі ми, як і той, у чиїх руках знайдено чашу.
17. Та Йосип сказав: Я не можу так учинити; лише той чоловік, у чиїх руках була знайдена чаша, буде моїм рабом. Ви ж з миром вирушайте до вашого батька.
18. Тоді Юда підійшов до нього і сказав: Пане, я благаю! Дозволь твоєму рабові промовити слово до слуху мого пана і не прогнівайся на свого раба, адже ти такий, як фараон.
19. Мій пан колись запитав своїх рабів кажучи: Чи маєте батька або брата?
20. І ми тоді сказали нашому панові: Є в нас старий батько і наймолодша дитина його старості; його брат помер, тому він один залишився у своєї матері, тож батько дуже любить його.
21. Ти ж сказав своїм рабам: Приведіть його до мене! Я хочу його побачити!
22. Тоді ми сказали нашому панові: Не може юнак залишити свого батька, бо коли він залишить його, то його батько помре.
23. Ти ж сказав своїм рабам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, то більше не з’являйтеся перед моє обличчя.
24. Так сталося, що коли ми повернулись до твого раба, нашого батька, то оповіли йому слова нашого пана.
25. Коли ж наш батько сказав: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба,
26. ми відповіли: Не можемо піти! Підемо лише тоді, коли піде з нами наш наймолодший брат, оскільки не можемо з’явитись перед обличчя того чоловіка, якщо не буде з нами наймолодшого брата.
27. Тоді наш батько, твій раб, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила моя дружина.
28. Один пішов від мене, і я сказав: напевно, звір загриз його; з того часу я його більше ніколи не бачив;
29. тому, якщо заберете від мене цього, та станеться з ним якесь лихо, то зі смутком зведете мою сивину до шеолу.
30. Тепер же, якщо прийду до твого раба, нашого батька, а юнака з нами не буде, – в той час як його душа прив’язана до душі сина, –
31. може статися, що коли він не побачить з нами юнака, то помре. Таким чином твої раби цим горем зведуть сивину твого раба, а нашого батька, до шеолу.
32. Я, твій раб, за юнака перед своїм батьком запоручився, сказавши: Якщо не приведу його до тебе, то буду винуватий перед моїм батьком по всі дні життя.
33. Тому тепер благаю: нехай твій раб залишиться, замість хлопця, рабом моєму панові, а юнак хай піде зі своїми братами.
34. Бо як я піду до мого батька, коли зі мною не буде юнака? Хіба для того, щоби побачити горе, яке спіткає мого батька.


Додати коментар


Захисний код
Оновити