Псалом 69
1 Диригентові. На мелодію “Лілея”. Псалом Давида.
2 Спаси мене, Боже, бо води загрожуютьмоєму життю!
3 Я загруз у глибокому болоті й немає на що опертись ногами. Я потрапив на морську глибочінь, і сильна течія підхоплює мене.
4 Я втомився, волаючи про допомогу, – горло моє пересохло, в моїх очах потемніло в очікуванні допомоги мого Бога.
5 Тих, котрі без причини ненавидять мене, стало більше, ніж волосин на моїй голові. Вороги, які безпідставно мене переслідують, стали сильними й вимагають повернути те, чого я не брав.
6 Боже, Ти знаєш, яким нерозумним я був, – мої помилки не приховані від Тебе.
7 Нехай же через мене не будуть засоромлені ті, які покладають надію на Тебе, Господи. Господи Сил! Нехай з моєї вини не вкриються ганьбою всі, котрі Тебе шукають, Боже Ізраїлів!
8 Адже заради Тебе я терплю зневагу, і сором покрив моє обличчя.
9 Чужим я став для моїх братів, – стороннім для синів моєї матері,
10 бо ревність щодо Твого Дому з’їдає мене; на мене впало знущання тих, що Тебе зневажають.
11 Коли я плакав, упокорюючи постом свою душу, то й цим докоряють мені.
12 Одягнувши замість одягу веретище , я став для них посміховиськом.
13 Про мене говорять ті, котрі сидять при брамі , співають про мене п’яниці.
14 Але я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, у великому Твоєму милосерді, у правді Твого спасіння вислухай мене!
15 Витягни мене з трясовини, щоб я не втопився, визволь мене від тих, що ненавидять мене, – від водних глибин!
16 Нехай не накриють мене водяні хвилі, й не поглине мене глибина, – хай не стулить наді мною своєї пащі безодня.
17 Обізвися до мене, Господи; задля доброти Твого великого милосердя і багатства Своїх щедрот зглянься наді мною!
18 Не відверни Свого обличчя від Твого слуги, бо я в скруті. Негайно обізвись до мене!
19 Наблизься до мене і визволи мене, – всупереч очікувань моїх ворогів, визволь мене!
20 Адже Ти знаєш мою зневагу, сором мій і мою ганьбу. Перед Тобою всі ті, що завдають мені болю.
21 Ганьба розбила серце моє, і я знесилився; я сподівався на співчуття, але надаремно, – не знайшов я і втішителів.
22 Дали Мені до їжі жовч, а в спразі Моїй напоїли Мене оцтом .
23 Нехай їхня пожива стане для них пасткою, а уявна безпечність – тенетами.
24 Нехай потемніє їм в очах, щоб не бачили, а їхні крижі хай назавжди залишаться зігнутими.
25 Вилий на них Своє обурення, і нехай їх охопить Твій палаючий гнів.
26 Нехай їхнє поселення стане порожнім, а в їхніх оселях хай не буде мешканців,
27 тому що вони переслідують того, кого Ти вразив, і примножують біль тому, кому Ти завдав ран.
28 Додай провину до їхньої провини, і хай обмине їх Твоя праведність.
29 Нехай будуть викреслені з Книги життя, хай не будуть вписані разом з праведними.
30 Я ж убогий і страждаю; нехай спасіння Твоє, Боже, піднесе мене високо.
31 А я прославлятиму Ім’я Боже в пісні, з вдячністю Його величатиму.
32 І це буде Богові приємніше, ніж теля, або віл з рогами й ратицями.
33 Побачать це покірні й зрадіють. Та й ви, котрі Бога шукаєте, – нехай оживе ваше серце!
34 Адже Господь вислуховує нужденних, і не залишить без уваги своїх в’язнів.
35 Хай величають Його небеса і земля, море і все, що в них рухається!
36 Бог врятує Сіон і відбудує міста Юди, аби можна було в них жити і ними володіти.
37 Нащадки Його слуг одержать їх у спадщину; ті, що люблять Його (Боже ) Ім’я, житимуть там.
To the chief Musician upon Shoshannim, A Psalm of David.
1 Save me, O God; for the waters are come in unto my soul.
2 I sink in deep mire, where there is no standing: I am come into deep waters, where the floods overflow me.
3 I am weary of my crying: my throat is dried: mine eyes fail while I wait for my God.
4 They that hate me without a cause are more than the hairs of mine head: they that would destroy me, being mine enemies wrongfully, are mighty: then I restored that which I took not away.
5 O God, thou knowest my foolishness; and my sins are not hid from thee.
6 Let not them that wait on thee, O Lord GOD of hosts, be ashamed for my sake: let not those that seek thee be confounded for my sake, O God of Israel.
7 Because for thy sake I have borne reproach; shame hath covered my face.
8 I am become a stranger unto my brethren, and an alien unto my mother’s children.
9 For the zeal of thine house hath eaten me up; and the reproaches of them that reproached thee are fallen upon me.
10 When I wept, and chastened my soul with fasting, that was to my reproach.
11 I made sackcloth also my garment; and I became a proverb to them.
12 They that sit in the gate speak against me; and I was the song of the drunkards.
13 But as for me, my prayer is unto thee, O LORD, in an acceptable time: O God, in the multitude of thy mercy hear me, in the truth of thy salvation.
14 Deliver me out of the mire, and let me not sink: let me be delivered from them that hate me, and out of the deep waters.
15 Let not the waterflood overflow me, neither let the deep swallow me up, and let not the pit shut her mouth upon me.
16 Hear me, O LORD; for thy lovingkindness is good: turn unto me according to the multitude of thy tender mercies.
17 And hide not thy face from thy servant; for I am in trouble: hear me speedily.
18 Draw nigh unto my soul, and redeem it: deliver me because of mine enemies.
19 Thou hast known my reproach, and my shame, and my dishonour: mine adversaries are all before thee.
20 Reproach hath broken my heart; and I am full of heaviness: and I looked for some to take pity, but there was none; and for comforters, but I found none.
21 They gave me also gall for my meat; and in my thirst they gave me vinegar to drink.
22 Let their table become a snare before them: and that which should have been for their welfare, let it become a trap.
23 Let their eyes be darkened, that they see not; and make their loins continually to shake.
24 Pour out thine indignation upon them, and let thy wrathful anger take hold of them.
25 Let their habitation be desolate; and let none dwell in their tents.
26 For they persecute him whom thou hast smitten; and they talk to the grief of those whom thou hast wounded.
27 Add iniquity unto their iniquity: and let them not come into thy righteousness.
28 Let them be blotted out of the book of the living, and not be written with the righteous.
29 But I am poor and sorrowful: let thy salvation, O God, set me up on high.
30 I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving.
31 This also shall please the LORD better than an ox or bullock that hath horns and hoofs.
32 The humble shall see this, and be glad: and your heart shall live that seek God.
33 For the LORD heareth the poor, and despiseth not his prisoners.
34 Let the heaven and earth praise him, the seas, and every thing that moveth therein.
35 For God will save Zion, and will build the cities of Judah: that they may dwell there, and have it in possession.
36 The seed also of his servants shall inherit it: and they that love his name shall dwell therein.