Промова перед синедріоном. Авраам
1 Первосвященик запитав: Чи це так?
2 А він промовив: Мужі, брати і батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він оселився в Харані.
3 І сказав йому: Вийди зі своєї землі, від свого роду та піди у край, який Я тобі покажу.
4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, де ви тепер живете.
5 І не дав йому спадщини в ній навіть на стопу ноги, але обіцяв дати її для володіння йому та його нащадкам після нього, хоч не було в нього дитини.
6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, будуть поневолені й гнобитимуть їх чотириста років.
7 Але Я, – сказав Бог, – судитиму народ, якому вони служитимуть, і після цього вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці!
8 І дав йому завіт обрізання. І він породив Ісаака й обрізав його восьмого дня, Ісаак – Якова, Яків – дванадцятьох патріархів.
Йосиф
9 А патріархи позаздрили Йосифові й продали його в Єгипет. Та з ним був Бог
10 і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і милість перед фараоном, царем єгипетським, і той поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.
11 Настав же голод по всій [землі] єгипетській та ханаанській, і прийшла велика скрута, – наші батьки не знаходили поживи.
12 Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.
13 Коли ж вони прибули вдруге, Йосиф признався своїм братам, і рід Йосифа став відомим фараонові.
14 Йосиф послав покликати свого батька Якова з усім родом, – сімдесят п’ять душ.
15 Тож Яків переселився в Єгипет, де помер сам і батьки наші;
16 і перенесли їх до Сихема й поклали до гробниці, яку Авраам купив за срібло в синів Емора в Сихемі.
Мойсей
17 Коли наближався час виконання обітниці, яку Бог проголосив Авраамові, народ в Єгипті збільшився і помножився,
18 доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосифа.
19 Він, замисливши зло проти нашого роду, гнобив наших батьків, примушуючи їх викидати своїх немовлят, аби не давати їм жити.
20 В цей час народився Мойсей, і був він гарний перед Богом; його годували три місяці в батьківському домі.
21 Коли ж його покинули, то дочка фараона взяла його й вигодувала собі за сина.
22 І Мойсей був навчений усієї єгипетської мудрості, був сильний у своїх ділах та словах.
23 А коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів – синів Ізраїля.
24 Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і, убивши єгиптянина, помстився за покривдженого.
25 Він думав, що його брати зрозуміють, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Та вони не зрозуміли.
26 Наступного дня з’явився перед ними, коли вони билися, і намагався їх помирити, сказавши: Мужі, та ви ж брати, навіщо кривдите один одного?
27 А той, який кривдив ближнього, відштовхнув його, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами?
28 Чи ти хочеш мене вбити так само, як учора вбив єгиптянина?
29 Через цю справу Мойсей утік і став чужинцем у Мадіамській землі, де породив двох синів.
Старший і Визволитель
30 Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі при Сінайській горі ангел [Господній] у вогняному полум’ї куща.
31 Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. А коли він підійшов, щоб роздивитися, то пролунав голос Господа:
32 Я, Бог твоїх батьків, Бог Авраама й Ісаака та [Бог] Якова! Охоплений трепетом, Мойсей не наважився поглянути.
33 Та Господь сказав йому: Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на якому стоїш, – це свята земля!
34 Я поглянув і побачив гноблення Мого народу, який у Єгипті, Я почув їхній стогін, тож зійшов визволити їх. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту!
35 Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею? – його, з’явившись у кущі, Бог рукою ангела послав як старшого й визволителя.
36 Саме він вивів їх, зробивши чудеса й ознаки в Єгипетській землі та на Червоному морі й упродовж сорока років у пустелі.
37 Це той Мойсей, який сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, [Його слухайте]!
38 Це той, хто в пустелі на зібранні був разом з Ангелом, який на Сінайській горі говорив до нього та до наших батьків, хто одержав живі слова, щоби дати нам;
Протидія Богові
39 якого не схотіли послухатися наші батьки, але відкинули його й повернулися своїми серцями до Єгипту,
40 сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі!
41 І тими днями вони зробили теля, принесли жертву ідолові й веселилися з витвору своїх рук.
42 Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську, як написано в книзі Пророків: Доме Ізраїля, чи приносили ви Мені сорок років у пустелі заколення і жертви?
43 Ви ж підняли намет Молоха і зірку вашого бога Райфана – зображення, які самі зробили, щоби поклонятися їм! Я переселю вас аж за Вавилон!
44 Наші батьки мали в пустелі намет свідчення, як наказав Той, Хто велів Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив.
45 Узявши його, батьки наші занесли його разом з Ісусом в землю тих народів, які вигнав Бог з‑перед обличчя наших батьків, – і так аж до днів Давида,
46 який знайшов благодать у Бога і просив, щоби знайти дім для Бога Якова.
47 Та дім Йому збудував Соломон.
48 Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк:
49 Небо – Мій престол, а земля – підніжжя для Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, – каже Господь, – або яке місце для Мого спочинку?
50 Хіба не Моя рука все це зробила?
51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, – як батьки ваші, так і ви!
52 Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили.
53 Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його !
Мученицька смерть Степана
54 Слухаючи це, вони палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.
55 Але Степан , сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,
56 і сказав: Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога!
57 Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.
58 І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом.
59 І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій!
60 Ставши на коліна, він скрикнув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упокоївся.
Промова Степанова — історія юдейського народу
1 Запитав тоді первосвященик: “Чи це так?”
Авраам
2 Степан же промовив: “Послухайте, мужі браття й отці! Бог слави з’явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,
3 і промовив до нього: “Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу”.
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.
5 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв “дати її на володіння йому і його родові по нім”, хоч дитини не мав він.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.
7 “Але Я, — сказав Бог, — буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці”.
8 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьох патріярхів.
Йосип
9 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13 А як удруге послав , то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою — сімдесят і п’ять душ.
15 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.
Мойсей
17 А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті,
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа.
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
20 Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свого три місяці.
21 А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22 І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.
23 А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.
25 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.
26 А наступного дня, як сварились вони, він з’явився й хотів погодити їх, кажучи: “Люди, ви — браття, чого один одного кривдите?”
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: “Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?”
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.
Мойсей виводить ізраїльтян із Єгипту
30 А коли сорок років проминуло, то з’явивсь йому Ангол Господній у полум’ї куща огняного в пустині Сінайської гори.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
32 “Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!” І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути…
33 І промовив до нього Господь: “Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
34 Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе”.
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: “Хто наставив тебе за старшого й суддю”, цього Бог через Ангола, якому з’явився в кущі, послав за старшого й визвольника.
36 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині.
Ізраїльтяни не слухались Бога на пустині
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: “Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!”
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати;
39 що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40 промовивши до Аарона: “Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського”…
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.
42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: “Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?
43 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана , зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм… Через те запроваджу вас аж за Вавилон!”
Дім Божий
44 У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
45 Ї ї наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з перед обличчя наших отців, аж до часу Давида.
46 Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47 І Соломон збудував Йому дім.
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
49 “Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?
50 Хіба не рука Моя все це створила?”…
Твердошиї юдеї
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
53 ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!”…
Мученича смерть Степанова
54 Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього…
55 А Степан , повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56 і промовив: “Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!”…
57 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!..
58 І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.
59 І побивали камінням Степана, що молився й казав: “Господи Ісусе, — прийми духа мого!”…
60 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: “Не залічи їм, о Господи, цього гріха!” І, промовивши це, він спочив…