1 Коли побачиш вола свого ближнього чи його вівцю, що заблукали, то не оминай їх, а неодмінно відведи їх своєму ближньому.
2 А якщо твій ближній не мешкатиме близько від тебе, і ти не знатимеш його, то приведеш заблудле до свого дому, і воно буде в тебе, доки твій ближній не шукатиме його. Тоді повернеш скотину йому.
3 Так само учиниш з його ослом, так само зробиш з його одягом і так само вчиниш з будь-якою загубленою річчю свого ближнього, яку він загубив, а ти знайшов. Не можна тобі ухилятись від цього .
4 Коли побачиш осла свого ближнього чи його вола, що впали на дорозі, не ухиляйся від них, а неодмінно допоможи йому їх підняти.
5 Жінка не носитиме чоловічого одягу, а чоловік не одягатиме жіночого вбрання. Кожний, хто таке чинить, огидний для Господа, твого Бога.
6 Якщо в дорозі трапиться тобі на якомусь дереві пташине гніздо, чи на землі, з пташенятами чи з яйцями, і мати висиджує пташенят чи яйця, то не забиратимеш матері разом з малятами.
7 Матір обов’язково відпустиш, а малят можеш забрати собі, аби тобі було добре, і щоб ти був довголітнім.
8 Якщо побудуєш новий дім, то зробиш на своєму даху поручні, щоб не спровадити на свій дім крові, якби хтось упав з нього.
9 Не засіватимеш у своєму винограднику іншого виду насіння , щоб не стало святим усе : і врожай посіяного насіння, і врожай виноградника.
10 Не оратимеш волом разом з ослом.
11 Не одягатимешся в одяг зі змішаного прядива – з вовни та льону разом.
12 На чотирьох краях свого плаща, яким ти покриваєшся, зробиш собі китиці.
Настанови про шлюб
13 Якщо хтось візьме дівчину за дружину, ввійде до неї і, зненавидівши її,
14 наговорить на неї наклепницьких слів, розпустить про неї погану славу і скаже: Я взяв цю жінку, але, зблизившись з нею, не знайшов у неї ознак дівоцтва.
15 Тоді батько й мати дівчини візьмуть і принесуть ознаки дівоцтва дівчини до старійшин міста, до брами,
16 і батько дівчини скаже старійшинам: Я віддав свою дочку цьому чоловікові за дружину, але він зненавидів її.
17 До того ж він зводить наклеп, дорікаючи нам такими словами: Я не знайшов у вашої дочки ознак дівоцтва. Проте ось докази дівоцтва нашої дочки! – і розгорнуть перед старійшинами міста її одяг.
18 Тоді старійшини того міста візьмуть цього чоловіка й покарають його.
19 Стягнувши з нього сто срібняків, віддадуть їх батькові дівчини за те, що той знеславив Ізраїльську дівчину. Вона ж залишиться його дружиною, і він вже ніколи не зможе її прогнати.
20 Але якщо його слова виявляться правдивими, і ознак дівоцтва дівчини не буде знайдено,
21 то дівчину приведуть до дверей дому її батька, і мешканці її міста поб’ють її камінням. Вона помре за те, що скоїла ганебний вчинок в Ізраїлі, чинячи розпусту в домі свого батька. Так викорениш зло з-посеред себе.
22 Якщо буде упійманий чоловік, який зійдеться з жінкою, одруженою з іншим чоловіком, то обох покарають на смерть, як чоловіка, який увійшов до чужої жінки, так і ту жінку. Так викорениш зло з Ізраїлю.
23 Якщо якусь незайману дівчину, заручену з чоловіком, зустріне в місті інший чоловік і зійдеться з нею,
24 то виведете обох до брами їхнього міста й поб’єте їх камінням до смерті. Дівчину за те, що в місті не волала про допомогу , а чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього. Так викорінюватимеш зло з-посеред себе.
25 Але якщо чоловік зустріне заручену дівчину в полі, схопить її і зґвалтує її, то помре тільки чоловік, який це скоїв,
26 а дівчині не робіть нічого. Дівчина не вчинила смертного гріха, оскільки це те саме, якби хтось напав на свого ближнього й убив його. Такою ж є і ця справа.
27 Адже він зустрів її в полі, а заручена з іншим дівчина волала про допомогу , але не було кому її врятувати.
28 Коли чоловік зустріне незайману дівчину, яка ще не заручена, схопить її, злучиться з нею і їх застануть на цьому,
29 то чоловік, який це скоїв, віддасть батькові дівчини п’ятдесят срібняків, а вона буде його дружиною. Через те що скривдив її, він більше ніколи не зможе її прогнати.
30 Жоден чоловік не повинен брати дружини свого батька й не відкривати подолу одягу свого батька .
Про заблудле й про згубу
1 Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові.
2 А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, — і повернеш його йому.
3 І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, — не зможеш ховати її.
4 Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, — конче підіймеш їх разом із ним.
Різні накази
5 Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, — огида він для Господа, Бога свого.
6 Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якому‑будь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не візьмеш тієї матері з дітьми, —
7 конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні.
8 Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось.
9 Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградника.
10 Не будеш орати волом і ослом разом.
11 Не одягнеш одежі з двійного матеріялу, — з вовни й льону разом.
12 Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття, що ним покриваєшся.
Дівоцтво жінки
13 Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, але потім зненавидить її,
14 і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: “Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва”,
15 то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами.
16 І скаже батько тієї дівчини до старших: “Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку, та він зненавидів її.
17 І ось він зводить на неї ганьбливі слова, говорячи: “Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва”, а оце знаки дівоцтва моєї дочки”. І розтягнуть одежу перед старшими міста.
18 А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його,
19 і накладуть на нього пеню, сто шеклів срібла, — і дадуть батькові тієї дівчини, — бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину, а вона буде йому за жінку, — він не зможе відпустити її по всі свої дні.
20 А якщо правдою було це слово, — не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини, —
21 то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, — і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого, — і вигубиш зло з‑посеред себе.
Перелюб
22 Коли буде знайдений хто, що лежить із заміжньою жінкою, то помруть вони обоє, — той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля.
23 Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею,
24 то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, — ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе.
25 А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам,
26 а тій дівчині не зробиш нічого, — нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке , як повстане хто на свого ближнього й уб’є його, така це річ.
27 Бо в полі він спіткав її, — кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її.
28 Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх,
29 то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п’ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те що збезчестив її, — не зможе він відпустити її по всі свої дні.