Псалом 137
1 Над ріками вавилонськими ми сиділи й плакали, згадуючи Сіон.
2 Там, на їхніх вербах ми повісили наші гусла.
3 Адже ті, котрі взяли нас у полон, домагались від нас пісень, – наші гнобителі жадали розваги, кажучи : Заспівайте нам сіонських пісень!
4 Як можемо ми співати Господню пісню на чужій землі?
5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай відмовитьмені правиця моя.
6 Нехай прилипне мій язик до піднебіння, якщо не згадаю про тебе, Єрусалиме, – якщо не вважатиму тебе джерелом моєї радості.
7 Пригадай, Господи, нащадкам Едома той день Єрусалима, коли вони вигукували: Руйнуйте його, руйнуйте аж до самих підвалин!
8 Дочко вавилонська, руйнівнице! Блаженний той, хто відплатить тобі тим самим, що ти заподіяла нам!
9 Благословенний той, хто і твоїх немовлят схопить та розіб’є об скелю !
1 Давидів.
Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю Імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!
3 Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!
4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,
5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,
6 бо високий Господь, — але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!
7 Якщо серед тісноти піду, — Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені, —
8 для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, — чинів Своєї руки не полиш!