1 Пісня пісень, що складена Соломоном.
Наречена:
2 Нехай він мене цілує поцілунками своїх уст , адже твоє кохання солодше за вино.
3 Добірний запах твоїх пахощів найприємніший, а твоє ім’я – неначе розлите миро, – через те й люблять тебе дівчата.
4 Потягни мене за собою, і ми разом побіжимо! Впровадь мене, о царю, у свої світлиці, аби ми могли радіти і веселитися тобою, захоплюючись твоїм коханням, більше ніж вином! Яка ж то насолода тебе любити!
5 Дочки єрусалимські, я смуглява, але вродлива, як намети кедарські , як Соломонові занавіси.
6 Не дивіться так на мене, що я смаглявка, адже це сонечко мене опалило. Брати мої на мене розсердились, – вони мені наказали сторожувати у їхньому винограднику, а тому свого власного виноградника я не вберегла.
7 Скажи мені, мій коханий, де ти пасеш своє стадо, й де ти опівдні з ним відпочиваєш, щоб я безцільно не блукала між отарами твоїх друзів, покриваючись наміткою.
Наречений:
8 Якщо того не знаєш, найвродливіша серед жінок, то вирушай стежинками отари, і паси своїх козенят біля пастуших наметів.
9 Я порівнюю тебе, моя подруженько, з гарною лошицею в колісниці фараона.
10 Які ж гарненькі твої щічки між сережками, а твоя шия – з кораловим намистом!
11 Ми зробимо тобі золоті сережки з краплинками срібла.
Наречена:
12 Поки цар при своєму столі, мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене – наче китиця мирри, – відпочиває на моїх грудях.
14 Мій коханий для мене – мов пахуча китиця кіперу в ен-ґедських виноградниках .
Наречений:
15 О, яка ж ти гарна, моя подруженька, яка ти вродлива, зі своїми голубиними оченятами!
Наречена:
16 О, який ти прекрасний, мій коханий, який милий! А наше ложе – сама квітуча зелень.
Наречений:
17 Кедри – покрівля нашої домівки, а її стіни – кипариси.
1 Пісня пісень, яка складена Соломоном. 2 Нехай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі за вино, 3 і запашність твого мира понад усі аромати, твоє ім’я — пролите миро. Через це дівчата тебе полюбили, 4 притягнули тебе, — ми побіжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене привів до своєї світлиці. Давай будемо радіти і веселитися тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.
5 Я — чорнява і красива, дочки Єрусалима, як і поселення Кидару, як кожухи Соломона. 6 Не дивіться на мене, що я — смаглява, бо сонце до мене поставилося з погордою. Сини моєї матері сперечалися зі мною, вони мене поставили сторожкою у виноградниках, а свого виноградника я не оберегла. 7 Сповісти мені, ти, кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш у полудень, щоб я не стала, як та, котра покривається наміткою біля стад твоїх друзів.
8 Якщо себе не знаєш, красуне між жінками, ти вирушай по слідах отар і паси твоїх козенят біля поселень пастухів. 9 Моя подруго, я тебе вподібнив до мого коня, який в колісницях фараона. 10 Які гарні твої щоки, — немов горлиці, а твоя шия, як намисто. 11 Зробимо для тебе золоті фігурки зі срібними цятками.
12 Поки цар за своїм столом, мій нард видав свій запах. 13 Мій коханий для мене — в’язанка стакту, він умостився між моїми грудьми. 14 Мій коханий для мене — кіпрійське гроно у виноградниках Енґадда.
15 Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива, твої очі голубині.
16 Ось ти красивий, мій коханий, і красень. Біля нашого ліжка — тінь, 17 балки наших домів кедрові, наша стеля — з кипарису.