1 Хто, як не мудрий, може пояснити значення речей? Мудрість людини освітлює її обличчя, і пом’якшує його суворі риси.
Покора владі заради Бога
2 Ось що я скажу: Заради присяги перед Богом, дотримуйся царських наказів.
3 Не квапся від царя відійти і не наполягай на поганій справі, адже він усе ж зробить те, що лише сам побажає.
4 Адже у слові царя – влада, і хто йому скаже: Що ти робиш?
5 Хто дотримується Заповіді, той не зазнає жодного лиха, бо серце мудрого знає належний час і право.
Однакова доля очікує на всіх
6 Адже для кожної справи є певний час і належне право, однак численні лиха випадають на долю людини.
7 Та й ніхто не відає, що буде, – бо хто може повідомити, як усе станеться?
8 Адже немає людини, яка мала би владу над вітром, аби вітер стримати, – як ніхто не має влади і над днем смерті, – немає відпустки на війні, і злочин не врятує того, хто його скоїв.
9 Я все це бачив, – навіть у кожну справу вникав серцем, спостерігаючи, що коїться під сонцем, – особливо поки людина владарює над іншою людиною, і заподіює їй лихо.
10 А ще я бачив, як ховають злочинців: після того люди розходяться зі святого місця поховання, – місто забуває про злочини, які ті творили. І це також марнота.
11 Оскільки не спішать здійснювати вирок про покарання за злочини, тому зростає в людей бажання чинити нові злочини.
12 Проте, хоч би грішник сотні разів повторював свої злі вчинки і довго жив, однак я знаю, що по-справжньому щасливими будуть ті, котрі бояться Бога, і в пошані до Нього живуть.
13 А нечестивому не буде щастити, – оскільки він не має Божого страху, – його вік життя промине як тінь.
14 Але на землі можна зауважити ще й таку марноту: іноді з праведними стається лихо, на яке за свої вчинки заслуговували б нечестиві, а з нечестивими трапляється так, як того заслуговують за свої вчинки праведні, – тому я й сказав, що це марнота.
15 Ось чому я похвалив радість, бо нічого кращого для людини під сонцем немає, як тільки їсти, пити і веселитись… Тож нехай це супроводжує її в праці впродовж усього віку життя, яке дає їй Бог під сонцем.
16 Отже, коли я спрямував своє серце, щоб пізнати мудрість й дослідити справи, які діються на землі, навіть не змикаючи своїх очей для сну ні вдень, ні вночі,
17 то, вникаючи в усі Божі діла, я зрозумів, що людині не під силу збагнути всі справи, що відбуваються під сонцем. І як би людина не намагалась, не зможе їх осягнути. Навіть коли якийсь мудрець стверджуватиме, що розуміє, – насправді, він не в змозі всього збагнути.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)