Пророцтво про Вавилон та халдейську країну
1 Слово, яке Господь провістив через пророка Єремію про Вавилон та про халдейську країну.
2 Сповістіть народам й проголосіть, – підніміть стяг і повідомте, – не втаюйте, а скажіть: Вавилон завойований, – їхній бог Бел осоромлений, Меродах потрощений, і зганьблені всі інші його кумири, розбиті його ідоли-боввани.
3 Адже проти нього виступить народ із півночі. Він оберне цей край на пустелю без мешканців, – ні людини, ні скотини, – всі повтікають і щезнуть.
4 У певні дні того часу, – говорить Господь, – приходитимуть нащадки Ізраїля, разом з поколінням Юди, – вони будуть ходити й плакати, шукаючи Господа, свого Бога.
5 Вони питатимуть дорогу до Сіону, і, звертаючи в його бік свої погляди, говоритимуть один одному : ходімо й приєднаймося до Господа Бога через вічний Заповіт, який відтепер вже не забудемо.
6 Мій народ був заблудлою отарою, – їхні пастирі звели їх на манівці й загнали на гори, де вони тинялись з гори на пагорб, забувши про свою кошару.
7 Усі, що їх зустрічали, пожирали їх, а їхні вороги говорили: Це не наша провина, що вони згрішили проти Господа, – перед оселею правди і Господом – надією своїх батьків.
8 Тож втікайте з Вавилону, – з халдейського краю, виходьте першими , – будьте, як козли-вожаки, що йдуть перед отарою.
9 Адже Я розбуджу й підніму проти Вавилону багато великих народів із північних країв. Вони вишикуються і виступлять проти нього. Їхня зброя , – стріли вправних воїнів, – не повертаються, не влучивши в ціль. Таким чином він (Вавилон ) буде ними здобутий.
10 Халдея стане здобиччю й усі, котрі її грабуватимуть, наситяться, – говорить Господь.
11 Ви раділи й тішилися, грабуючи Мою спадщину. Ви підскакували, як жваві телята на луках, іржали, наче жеребці.
12 Вельми засоромиться ваша матір, – зганьблена буде та, що вас народила! Вона (Халдея ) стане останньою серед народів, – пустелею та сухою землею, диким степом…
13 Від Господнього гніву вона обезлюдніє й перетвориться на руїни. Кожен, хто проходитиме через Вавилон, жахатиметься, і буде лише посвистувати, дивлячись на завдані йому рани.
14 Тож вставайте, вишикуючись рядами навколо Вавилона, – всі з натягнутими луками. Стріляйте у нього, не щадячи стріл, тому що він згрішив проти Господа.
15 З усіх боків здіймайте проти нього бойові окрики. Підіймаючи вгору руки, вони здаються, – падають його фортеці, розвалюються його стіни… Так здійсниться проти нього помста від Господа! Учиніть йому так, як він чинив з вами.
16 Знищуйте у Вавилоні і сіяча, і того, котрий готує на час жнив серпа. Рятуючись від лютості меча, нехай усі повертаються до свого народу, – кожен утікає до свого краю!
17 Ізраїль – як розпорошена отара, яку розігнали леви. Першим пожирав його ассирійський цар, а останнім обгриз його кості вавилонський цар Навуходоносор.
18 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Я відплачу вавилонському цареві і його країні так, як Я покарав ассирійського царя,
19 і поверну Ізраїль на його пасовиська, – він буде пастися на Кармелі й Башані, насичуючись на горах Єфрема та Гілеаду.
20 Певного часу тих днів шукатимуть провин Ізраїлю, але їх не знайдуть; так само й гріхів у Юди не буде, оскільки Я прощу (виправдаю ) тих, кого Я пощадив, – говорить Господь.
21 Виступай проти краю Мератаїм, а також на мешканців Пекоди . Руйнуй і винищуй усіх до останнього, – говорить Господь, – і роби усе так, як Я тобі наказав.
22 Гуркіт війни по всій країні й велике спустошення…
23 Яким же розбитим і потрощеним виявився молот усієї землі? Як Вавилон став страхіттям серед народів?
24 Я поставив на тебе пастку, і ти опинився в ній, Вавилоне, хоч ти й не усвідомлюєш цього. Тебе знайшли й схопили, оскільки ти повстав проти Господа.
25 Господь відкрив Свій арсенал зброї і взяв звідти знаряддя Свого гніву, адже у мого Владики, Господа Саваота, є важлива справа в халдейському краю.
26 Виступайте проти нього з усіх країв землі , відкривайте його комори, скидайте все, що в них, на купу, наче снопи, і знищуйте все дощенту, аби не залишилось у нього нічого.
27 Знищіть усіх його волів, – нехай ідуть на страту. Горе їм, бо прийшов їхній день, – час їх відплати.
28 Чути голоси біженців, котрі врятувалися з вавилонського краю, щоб сповістити на Сіоні про відплату Господа, нашого Бога, – помсту за Його Храм.
29 Скликайте проти Вавилона численних стрільців , котрі вправно натягують луки. Ставайте навколо нього осадою, аби ніхто не врятувався. Відплатіть кожному, згідно з його вчинками, – як робив він, так зробіть і йому, тому що він у своїй гордині виступив проти Господа, Святого Ізраїлевого.
30 Тому його юнаки поляжуть на його майданах, – того дня загине все його військо, – говорить Господь.
31 Я виступаю проти тебе, пихатий зухвальцю, – говорить мій Владика, Господь Саваот, – адже надходить твій день – час твоєї відплати.
32 Отже, спотикнеться гордовитий, і впаде, так що нікому буде його підняти. Я запалю вогонь у його містах, який пожере навіть усі його околиці.
33 Так говорить Господь Саваот: Нащадки Ізраїля разом з поколінням Юди нині поневолені, а ті, що їх полонили, міцно їх утримують, відмовляючись їх відпускати.
34 Але Викупитель могутніший, Господь Саваот – Його Ім’я. Безперечно, Він заступиться за них на суді, аби дати спокій їхній країні, й сповнить тривогою мешканців Вавилона.
35 Меч повернеться проти халдеїв, – говорить Господь, – і проти всіх громадян Вавилону, проти його можновладців, і проти його мудреців.
36 Меч навис над ворожбитами, – вони збожеволіють; меч над його потужними рицарями, – злякаються і вони.
37 Меч впаде на його коней, на його колісниці й на всіх чужоземців, котрі поміж ними, – вони також стануть, наче полохливі жінки . Меч впаде і на його скарбниці (банки ), які будуть пограбовані.
38 Посуха вдарить на його водні джерела , які повисихають, адже це земля ідолів-бовванів, через страх перед якими вони божеволіють.
39 Тому оселяться там (у Вавилоні ) звірі пустелі разом із шакалами, – житимуть у ньому страуси, але вже повіки він не буде заселеним, – і з роду в рід там не мешкатиме людина.
40 Як Бог зруйнував Содом і Гоморру, разом із сусідніми поселеннями, – говорить Господь, – так ніхто не мешкатиме й там, – жодна людина в ньому не поселиться.
41 Ось наближаються люди із півночі, – вельми численний народ з багатьма своїми царями – вирушать вони з різних країв землі.
42 Вони міцно тримають у руках луки та списи. Жорстокі й немилосердні, вони ревуть, наче море, несучись на своїх конях, – всі озброєні, як одна людина, й рвуться у бій проти тебе, дочко Вавилона!
43 Почув про них вавилонський цар, й опустились його руки, – його охопив страх і пройняли болі, наче породіллю.
44 А ось і він (завойовник ) виходить, наче лев, з темних чагарників Йордану на соковиті луки, але Я миттєво прожену його звідти, а Свого обранця над ними поставлю. Адже хто подібний до Мене, щоб Мене кликати на суд? Хто той пастир, котрий встояв би переді Мною?
45 Тому послухайте Господню Постанову, яку Він прийняв щодо Вавилона, та Його (Господні ) задуми, які Він має про халдейський край: Потягнуть у полон навіть найменших з отари, і в них на очах спустошать їхнє пасовисько (житло ).
46 Від галасу під час здобуття міста Вавилона здригнеться земля, – зойки людей буде чути далеко поміж народами…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)