A Psalm of Asaph.
1 The mighty God, even the LORD, hath spoken, and called the earth from the rising of the sun unto the going down thereof.
2 Out of Zion, the perfection of beauty, God hath shined.
3 Our God shall come, and shall not keep silence: a fire shall devour before him, and it shall be very tempestuous round about him.
4 He shall call to the heavens from above, and to the earth, that he may judge his people.
5 Gather my saints together unto me; those that have made a covenant with me by sacrifice.
6 And the heavens shall declare his righteousness: for God is judge himself. Selah.
7 Hear, O my people, and I will speak; O Israel, and I will testify against thee: I am God, even thy God.
8 I will not reprove thee for thy sacrifices or thy burnt offerings, to have been continually before me.
9 I will take no bullock out of thy house, nor he goats out of thy folds.
10 For every beast of the forest is mine, and the cattle upon a thousand hills.
11 I know all the fowls of the mountains: and the wild beasts of the field are mine.
12 If I were hungry, I would not tell thee: for the world is mine, and the fulness thereof.
13 Will I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
14 Offer unto God thanksgiving; and pay thy vows unto the most High:
15 And call upon me in the day of trouble: I will deliver thee, and thou shalt glorify me.
16 But unto the wicked God saith, What hast thou to do to declare my statutes, or that thou shouldest take my covenant in thy mouth?
17 Seeing thou hatest instruction, and castest my words behind thee.
18 When thou sawest a thief, then thou consentedst with him, and hast been partaker with adulterers.
19 Thou givest thy mouth to evil, and thy tongue frameth deceit.
20 Thou sittest and speakest against thy brother; thou slanderest thine own mother’s son.
21 These things hast thou done, and I kept silence; thou thoughtest that I was altogether such an one as thyself: but I will reprove thee, and set them in order before thine eyes.
22 Now consider this, ye that forget God, lest I tear you in pieces, and there be none to deliver.
23 Whoso offereth praise glorifieth me: and to him that ordereth his conversation aright will I shew the salvation of God.
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів, 2 коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії.
3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!
4 Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,
5 бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.
6 Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.
7 Отож, я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.
8 Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.
9 Очисти ісопом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу.
10 Дай почути мені втіху й радість, — і радітимуть кості, що Ти покрушив.
11 Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.
12 Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.
13 Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
14 Верни мені радість спасіння Твого, і злагідним духом підтримай мене.
15 Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, — і навернуться грішні до Тебе.
16 Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!
17 Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
18 бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, — то не любе воно Тобі буде.
19 Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!
20 Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму,—
21 тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!