1 And Rehoboam went to Shechem: for to Shechem were all Israel come to make him king. 2 And it came to pass, when Jeroboam the son of Nebat, who was in Egypt, whither he had fled from the presence of Solomon the king, heard it , that Jeroboam returned out of Egypt. 3 And they sent and called him. So Jeroboam and all Israel came and spake to Rehoboam, saying, 4 Thy father made our yoke grievous: now therefore ease thou somewhat the grievous servitude of thy father, and his heavy yoke that he put upon us, and we will serve thee. 5 And he said unto them, Come again unto me after three days. And the people departed.
6 ¶ And king Rehoboam took counsel with the old men that had stood before Solomon his father while he yet lived, saying, What counsel give ye me to return answer to this people? 7 And they spake unto him, saying, If thou be kind to this people, and please them, and speak good words to them, they will be thy servants for ever. 8 But he forsook the counsel which the old men gave him, and took counsel with the young men that were brought up with him, that stood before him. 9 And he said unto them, What advice give ye that we may return answer to this people, which have spoken to me, saying, Ease somewhat the yoke that thy father did put upon us? 10 And the young men that were brought up with him spake unto him, saying, Thus shalt thou answer the people that spake unto thee, saying, Thy father made our yoke heavy, but make thou it somewhat lighter for us; thus shalt thou say unto them, My little finger shall be thicker than my father’s loins. 11 For whereas my father put a heavy yoke upon you, I will put more to your yoke: my father chastised you with whips, but I will chastise you with scorpions.
12 So Jeroboam and all the people came to Rehoboam on the third day, as the king bade, saying, Come again to me on the third day. 13 And the king answered them roughly; and king Rehoboam forsook the counsel of the old men, 14 And answered them after the advice of the young men, saying, My father made your yoke heavy, but I will add thereto: my father chastised you with whips, but I will chastise you with scorpions. 15 So the king hearkened not unto the people: for the cause was of God, that the LORD might perform his word, which he spake by the hand of Ahijah the Shilonite to Jeroboam the son of Nebat.
16 ¶ And when all Israel saw that the king would not hearken unto them, the people answered the king, saying, What portion have we in David? and we have none inheritance in the son of Jesse: every man to your tents, O Israel: and now, David, see to thine own house. So all Israel went to their tents. 17 But as for the children of Israel that dwelt in the cities of Judah, Rehoboam reigned over them. 18 Then king Rehoboam sent Hadoram that was over the tribute; and the children of Israel stoned him with stones, that he died. But king Rehoboam made speed to get him up to his chariot, to flee to Jerusalem. 19 And Israel rebelled against the house of David unto this day.
1 Ровоам пішов до Сихема, бо до Сихема прийшов увесь Ізраїль, щоб настановити його царем. 2 І сталося, коли Єровоам, син Навата, почув, а він був у Єгипті (Єровоам поселився в Єгипті, оскільки він утік з-перед царя Соломона), то повернувся Єровоам з Єгипту. 3 Тож послали і покликали його, і Єровоам і вся громада Ізраїля прийшли до Ровоама, закликаючи: 4 Твій батько тяжким зробив наше ярмо, тепер полегши тяжку службу твого батька і його тяжке ярмо, яке на нас він наклав, і ми служитимемо тобі. 5 А той відповів їм: Підіть на три дні й прийдете назад до мене. І народ відійшов.
6 А цар Ровоам зібрав старійшин, які стояли перед його батьком Соломоном, коли він жив, кажучи: Яким словом ви порадите відповісти цьому народові? 7 І сказали йому, говорячи: Якщо сьогодні будеш добрий до цього народу, будеш милий і заговориш до них добрими словами, то вони будуть тобі рабами всі дні. 8 Та він залишив пораду старійшин, які йому радили, і порадився з молодцями, що з ним виховувалися, які стояли перед ним. 9 І сказав їм: Що ви радите, і відповім слово цьому народові, який заговорив до мене, прохаючи: Полегши ярмо, яке наклав на нас твій батько! 10 І сказали йому молодці, виховані з ним: Так скажеш народові, який заговорив до тебе, кажучи: Твій батько тяжким учинив наше ярмо, і ти полегши нам, так скажеш: Мій малий палець товстіший за стегна мого батька! 11 І тепер, мій батько виховував вас тяжким ярмом, а я додам до вашого ярма; мій батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!
12 На третій день Єровоам і весь народ прийшли до Ровоама, як і сказав цар, промовляючи: Поверніться до мене на третій день! 13 Цар відповів суворо (цар Ровоам залишив пораду старійшин, 14 а промовив до них за порадою молодих), говорячи: Мій батько тяжким зробив для вас ярмо, а я до нього додам! Мій батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!
15 Цар не послухався народу, бо була переміна від Бога, кажучи: Господь підняв Своє слово, яке промовив через Ахія, силонійця, про Єровоама, сина Навата, 16 і про весь Ізраїль, бо цар їх не послухав. І відповів народ до царя, кажучи: Яка нам частка в Давиді чи спадок у сині Єссея? До своїх наметів, Ізраїлю! Тепер гляди за твоїм домом, Давиде! І весь Ізраїль пішов до своїх поселень. 17 А мужі Ізраїля, які жили в містах Юди, настановили над собою царем Ровоама. 18 І цар Ровоам послав Адонірама, який був над податками, та сини Ізраїля побили його камінням, і він помер. Тож цар Ровоам поспішив піднятися в колісницю, аби втекти в Єрусалим. 19 Відтоді Ізраїль відступив від дому Давида — аж до цього дня.