1 Как уже многие начали составлять повествования о совершенно известных между нами событиях, 2 как передали нам то́ бывшие с самого начала очевидцами и служителями Слова, 3 то рассудилось и мне, по тщательном исследовании всего сначала, по порядку описать тебе, достопочтенный Феофил, 4 чтобы ты узнал твердое основание того учения, в котором был наставлен.
5 Во дни Ирода, царя Иудейского, был священник из Авиевой чреды, именем Захария, и жена его из рода Ааронова, имя ей Елисавета. 6 Оба они были праведны пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним беспорочно. 7 У них не было детей, ибо Елисавета была неплодна, и оба были уже в летах преклонных. 8 Однажды, когда он в порядке своей чреды служил пред Богом, 9 по жребию, как обыкновенно было у священников, досталось ему войти в храм Господень для каждения, 10 а всё множество народа молилось вне во время каждения, — 11 тогда явился ему Ангел Господень, стоя по правую сторону жертвенника кадильного. 12 Захария, увидев его, смутился, и страх напал на него. 13 Ангел же сказал ему: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречешь ему имя: Иоанн; 14 и будет тебе радость и веселие, и многие о рождении его возрадуются, 15 ибо он будет велик пред Господом; не будет пить вина и сикера, и Духа Святаго исполнится еще от чрева матери своей; 16 и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их; 17 и предъидет пред Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям, и непокоривым образ мыслей праведников, дабы представить Господу народ приготовленный. 18 И сказал Захария Ангелу: по чему я узна́ю это? ибо я стар, и жена моя в летах преклонных. 19 Ангел сказал ему в ответ: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить с тобою и благовестить тебе сие; 20 и вот, ты будешь молчать и не будешь иметь возможности говорить до того дня, как это сбудется, за то́, что ты не поверил словам моим, которые сбудутся в свое время. 21 Между тем народ ожидал Захарию и дивился, что он медлит в храме. 22 Он же, выйдя, не мог говорить к ним; и они поняли, что он видел видение в храме; и он объяснялся с ними знаками, и оставался нем. 23 А когда окончились дни службы его, возвратился в дом свой. 24 После сих дней зачала Елисавета, жена его, и таилась пять месяцев и говорила: 25 так сотворил мне Господь во дни сии, в которые призрел на меня, чтобы снять с меня поношение между людьми.
26 В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет, 27 к Деве, обрученной мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария. 28 Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между женами. 29 Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что́ бы это было за приветствие. 30 И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога; 31 и вот, зачнешь во чреве, и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус. 32 Он будет велик и наречется Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его; 33 и будет царствовать над домом Иакова во веки, и Царству Его не будет конца. 34 Мария же сказала Ангелу: ка́к будет это, когда Я мужа не знаю? 35 Ангел сказал Ей в ответ: Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сыном Божиим. 36 Вот и Елисавета, родственница Твоя, называемая неплодною, и она зачала сына в старости своей, и ей уже шестой месяц, 37 ибо у Бога не останется бессильным никакое слово. 38 Тогда Мария сказала: се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее Ангел.
39 Встав же Мария во дни сии, с поспешностью пошла в нагорную страну, в город Иудин, 40 и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету. 41 Когда Елисавета услышала приветствие Марии, взыграл младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Святаго Духа, 42 и воскликнула громким голосом, и сказала: благословенна Ты между женами, и благословен плод чрева Твоего! 43 И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне? 44 Ибо когда голос приветствия Твоего дошел до слуха моего, взыграл младенец радостно во чреве моем. 45 И блаженна Уверовавшая, потому что совершится сказанное Ей от Господа. 46 И сказала Мария: величит душа Моя Господа, 47 и возрадовался дух Мой о Боге, Спасителе Моем, 48 что призрел Он на смирение Рабы Своей, ибо отныне будут ублажать Меня все роды; 49 что сотворил Мне величие Сильный, и свято имя Его; 50 и милость Его в роды родов к боящимся Его; 51 явил силу мышцы Своей; рассеял надменных помышлениями се́рдца их; 52 низложил сильных с престолов, и вознес смиренных; 53 алчущих исполнил благ, и богатящихся отпустил ни с чем; 54 воспринял Израиля, отрока Своего, воспомянув милость, 55 ка́к говорил отцам нашим, к Аврааму и семени его до века. 56 Пребыла же Мария с нею около трех месяцев, и возвратилась в дом свой.
57 Елисавете же настало время родить, и она родила сына. 58 И услышали соседи и родственники ее, что возвеличил Господь милость Свою над нею, и радовались с нею. 59 В восьмой день пришли обрезать младенца и хотели назвать его, по имени отца его, Захариею. 60 На это мать его сказала: нет, а назвать его Иоанном. 61 И сказали ей: никого нет в родстве твоем, кто назывался бы сим именем. 62 И спрашивали знаками у отца его, ка́к бы он хотел назвать его. 63 Он потребовал дощечку и написал: Иоанн имя ему. И все удивились. 64 И тотчас разрешились уста его и язык его, и он стал говорить, благословляя Бога. 65 И был страх на всех живущих вокруг них; и рассказывали обо всем этом по всей нагорной стране Иудейской. 66 Все слышавшие положили это на сердце своем и говорили: что́ будет младенец сей? И рука Господня была с ним. 67 И Захария, отец его, исполнился Святаго Духа и пророчествовал, говоря: 68 благословен Господь Бог Израилев, что посетил народ Свой и сотворил избавление ему, 69 и воздвиг рог спасения нам в дому Давида, отрока Своего, 70 ка́к возвестил устами бывших от века святых пророков Своих, 71 что спасет нас от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас; 72 сотворит милость с отцами нашими и помянет святой завет Свой, 73 клятву, которою клялся Он Аврааму, отцу нашему, дать нам, 74 небоязненно, по избавлении от руки врагов наших, 75 служить Ему в святости и правде пред Ним, во все дни жизни нашей. 76 И ты, младенец, наречешься пророком Всевышнего, ибо предъидешь пред лицем Господа приготовить пути Ему, 77 дать уразуметь народу Его спасение в прощении грехов их, 78 по благоутробному милосердию Бога нашего, которым посетил нас Восток свыше, 79 просветить сидящих во тьме и тени смертной, направить ноги наши на путь мира.
80 Младенец же возрастал и укреплялся духом, и был в пустынях до дня явления своего Израилю.
Передмова
1 Через те, що багато хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
2 як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
4 щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
Ангол звіщає про народження Івана Христителя
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім’я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім’я їй Єлисавета.
6 І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обоє були.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
9 за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
10 Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
11 І з’явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
12 І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
13 А Ангол до нього промовив: “Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато хто втішаться.
15 Бо він буде великий у Господа, “ні вина, ні п’янкого напою не питиме”, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16 І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, “щоб серця батьків привернути до дітей”, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа”.
18 І промовив Захарій до Ангола: “Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку”…
19 А Ангол прорік йому у відповідь: “Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!”
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, — і залишився німий…
23 І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
24 А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п’ять місяців, кажучи:
25 “Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!”
Благовіщення діві Марії
26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет,
27 до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві — Марія.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: “Радій, благодатная , Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!”
29 Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
30 А Ангол промовив до неї: “Не бійся, Маріє, — бо в Бога благодать ти знайшла!
31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця”.
34 А Марія озвалась до Ангола: “Як же станеться це, коли мужа не знаю?”…
35 І Ангол промовив у відповідь їй: “Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисавета — і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Бо “для Бога нема неможливої жадної речі!”
38 А Марія промовила: “Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!” І відійшов Ангол від неї.
Марія відвідує Єлисавету
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт , затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: “Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
43 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, — від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
45 Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!”
Хвала діви Марії для Господа
46 А Марія промовила: “Величає душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
50 і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
55 як прорік був Він нашим отцям, — Аврааму й насінню його аж повіки!”
56 І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
Народження Івана Христителя
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися разом із нею.
59 І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його — Захарій.
60 І озвалася мати його та й сказала: “Ні, — нехай названий буде Іван!”
61 А до неї сказали: “Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім’ям!”
62 І кивали до батька його, — як хотів би назвати його?
63 Попросивши ж табличку, написав він слова: “Іван імення йому”. І всі дивувались.
64 І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все…
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: “Чим то буде дитина оця?”… І Господня рука була з нею.
Пророцтво Захарія
67 Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 “Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
70 як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
71 що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
74 щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
77 щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!”
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.