1 Как уже многие начали составлять повествования о совершенно известных между нами событиях, 2 как передали нам то́ бывшие с самого начала очевидцами и служителями Слова, 3 то рассудилось и мне, по тщательном исследовании всего сначала, по порядку описать тебе, достопочтенный Феофил, 4 чтобы ты узнал твердое основание того учения, в котором был наставлен.
5 Во дни Ирода, царя Иудейского, был священник из Авиевой чреды, именем Захария, и жена его из рода Ааронова, имя ей Елисавета. 6 Оба они были праведны пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним беспорочно. 7 У них не было детей, ибо Елисавета была неплодна, и оба были уже в летах преклонных. 8 Однажды, когда он в порядке своей чреды служил пред Богом, 9 по жребию, как обыкновенно было у священников, досталось ему войти в храм Господень для каждения, 10 а всё множество народа молилось вне во время каждения, — 11 тогда явился ему Ангел Господень, стоя по правую сторону жертвенника кадильного. 12 Захария, увидев его, смутился, и страх напал на него. 13 Ангел же сказал ему: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречешь ему имя: Иоанн; 14 и будет тебе радость и веселие, и многие о рождении его возрадуются, 15 ибо он будет велик пред Господом; не будет пить вина и сикера, и Духа Святаго исполнится еще от чрева матери своей; 16 и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их; 17 и предъидет пред Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям, и непокоривым образ мыслей праведников, дабы представить Господу народ приготовленный. 18 И сказал Захария Ангелу: по чему я узна́ю это? ибо я стар, и жена моя в летах преклонных. 19 Ангел сказал ему в ответ: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить с тобою и благовестить тебе сие; 20 и вот, ты будешь молчать и не будешь иметь возможности говорить до того дня, как это сбудется, за то́, что ты не поверил словам моим, которые сбудутся в свое время. 21 Между тем народ ожидал Захарию и дивился, что он медлит в храме. 22 Он же, выйдя, не мог говорить к ним; и они поняли, что он видел видение в храме; и он объяснялся с ними знаками, и оставался нем. 23 А когда окончились дни службы его, возвратился в дом свой. 24 После сих дней зачала Елисавета, жена его, и таилась пять месяцев и говорила: 25 так сотворил мне Господь во дни сии, в которые призрел на меня, чтобы снять с меня поношение между людьми.
26 В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет, 27 к Деве, обрученной мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария. 28 Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между женами. 29 Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что́ бы это было за приветствие. 30 И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога; 31 и вот, зачнешь во чреве, и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус. 32 Он будет велик и наречется Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его; 33 и будет царствовать над домом Иакова во веки, и Царству Его не будет конца. 34 Мария же сказала Ангелу: ка́к будет это, когда Я мужа не знаю? 35 Ангел сказал Ей в ответ: Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сыном Божиим. 36 Вот и Елисавета, родственница Твоя, называемая неплодною, и она зачала сына в старости своей, и ей уже шестой месяц, 37 ибо у Бога не останется бессильным никакое слово. 38 Тогда Мария сказала: се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее Ангел.
39 Встав же Мария во дни сии, с поспешностью пошла в нагорную страну, в город Иудин, 40 и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету. 41 Когда Елисавета услышала приветствие Марии, взыграл младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Святаго Духа, 42 и воскликнула громким голосом, и сказала: благословенна Ты между женами, и благословен плод чрева Твоего! 43 И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне? 44 Ибо когда голос приветствия Твоего дошел до слуха моего, взыграл младенец радостно во чреве моем. 45 И блаженна Уверовавшая, потому что совершится сказанное Ей от Господа. 46 И сказала Мария: величит душа Моя Господа, 47 и возрадовался дух Мой о Боге, Спасителе Моем, 48 что призрел Он на смирение Рабы Своей, ибо отныне будут ублажать Меня все роды; 49 что сотворил Мне величие Сильный, и свято имя Его; 50 и милость Его в роды родов к боящимся Его; 51 явил силу мышцы Своей; рассеял надменных помышлениями се́рдца их; 52 низложил сильных с престолов, и вознес смиренных; 53 алчущих исполнил благ, и богатящихся отпустил ни с чем; 54 воспринял Израиля, отрока Своего, воспомянув милость, 55 ка́к говорил отцам нашим, к Аврааму и семени его до века. 56 Пребыла же Мария с нею около трех месяцев, и возвратилась в дом свой.
57 Елисавете же настало время родить, и она родила сына. 58 И услышали соседи и родственники ее, что возвеличил Господь милость Свою над нею, и радовались с нею. 59 В восьмой день пришли обрезать младенца и хотели назвать его, по имени отца его, Захариею. 60 На это мать его сказала: нет, а назвать его Иоанном. 61 И сказали ей: никого нет в родстве твоем, кто назывался бы сим именем. 62 И спрашивали знаками у отца его, ка́к бы он хотел назвать его. 63 Он потребовал дощечку и написал: Иоанн имя ему. И все удивились. 64 И тотчас разрешились уста его и язык его, и он стал говорить, благословляя Бога. 65 И был страх на всех живущих вокруг них; и рассказывали обо всем этом по всей нагорной стране Иудейской. 66 Все слышавшие положили это на сердце своем и говорили: что́ будет младенец сей? И рука Господня была с ним. 67 И Захария, отец его, исполнился Святаго Духа и пророчествовал, говоря: 68 благословен Господь Бог Израилев, что посетил народ Свой и сотворил избавление ему, 69 и воздвиг рог спасения нам в дому Давида, отрока Своего, 70 ка́к возвестил устами бывших от века святых пророков Своих, 71 что спасет нас от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас; 72 сотворит милость с отцами нашими и помянет святой завет Свой, 73 клятву, которою клялся Он Аврааму, отцу нашему, дать нам, 74 небоязненно, по избавлении от руки врагов наших, 75 служить Ему в святости и правде пред Ним, во все дни жизни нашей. 76 И ты, младенец, наречешься пророком Всевышнего, ибо предъидешь пред лицем Господа приготовить пути Ему, 77 дать уразуметь народу Его спасение в прощении грехов их, 78 по благоутробному милосердию Бога нашего, которым посетил нас Восток свыше, 79 просветить сидящих во тьме и тени смертной, направить ноги наши на путь мира.
80 Младенец же возрастал и укреплялся духом, и был в пустынях до дня явления своего Израилю.
Передмова
1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,
2 і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,
3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
Видіння Захарії
5 У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
7 Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
8 Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
10 А весь народ під час кадіння молився знадвору.
11 І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
12 Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
13 Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.
14 І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.
15 Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
16 І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;
17 і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.
18 І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.
19 У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!
21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.
22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.
23 І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.
24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.
Ангел сповіщає діві Марії про народження Сина
26 А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,
27 до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.
28 І, прийшовши до неї, сказав: Радій , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
29 Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.
30 Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.
32 Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,
33 і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!
34 І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
35 У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.
36 Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;
37 тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!
38 А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.
Марія відвідує Єлизавету
39 Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.
40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом
42 і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!
43 І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.
45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
Марія величає Господа
46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
48 бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
49 бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,
50 і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.
51 Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,
52 скинув сильних з престолів і підняв покірних,
53 голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.
54 Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,
55 як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!
56 Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.
Народження Івана Хрестителя
57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.
58 Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.
59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.
60 Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!
61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.
62 Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
63 Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.
64 У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.
66 Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!
Пророцтво Захарії
67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:
68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,
69 Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида,
70 як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,
71 що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,
72 щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,
73 Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,
74 щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху
75 служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.
76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;
77 щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;
78 аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,
79 освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!
80 А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.