[Псалом Давида о сотворении мира.]
1 Благослови, душа моя, Господа! Господи, Боже мой! Ты дивно велик, Ты облечен славою и величием; 2 Ты одеваешься светом, как ризою, простираешь небеса, как шатер; 3 устрояешь над водами горние чертоги Твои, делаешь облака Твоею колесницею, шествуешь на крыльях ветра. 4 Ты творишь ангелами Твоими духов, служителями Твоими — огонь пылающий. 5 Ты поставил землю на твердых основах: не поколеблется она во веки и веки. 6 Бездною, как одеянием, покрыл Ты ее, на горах стоят воды. 7 От прещения Твоего бегут они, от гласа грома Твоего быстро уходят; 8 восходят на горы, нисходят в долины, на место, которое Ты назначил для них. 9 Ты положил предел, которого не перейдут, и не возвратятся покрыть землю. 10 Ты послал источники в долины: между горами текут [воды], 11 поят всех полевых зверей; дикие ослы утоляют жажду свою. 12 При них обитают птицы небесные, из среды ветвей издают голос. 13 Ты напояешь горы с высот Твоих, плодами дел Твоих насыщается земля. 14 Ты произращаешь траву для скота, и зелень на пользу человека, чтобы произвести из земли пищу, 15 и вино, которое веселит сердце человека, и елей, от которого блистает лице его, и хлеб, который укрепляет сердце человека. 16 Насыщаются древа Господа, кедры Ливанские, которые Он насадил; 17 на них гнездятся птицы: ели — жилище аисту, 18 высокие горы — сернам; каменные утесы — убежище зайцам. 19 Он сотворил луну для указания времен, солнце знает свой запад. 20 Ты простираешь тьму и бывает ночь: во время нее бродят все лесные звери; 21 львы рыкают о добыче и просят у Бога пищу себе. 22 Восходит солнце, [и] они собираются и ложатся в свои логовища; 23 выходит человек на дело свое и на работу свою до вечера. 24 Как многочисленны дела Твои, Господи! Все соделал Ты премудро; земля полна произведений Твоих. 25 Это — море великое и пространное: там пресмыкающиеся, которым нет числа, животные малые с большими; 26 там плавают корабли, там этот левиафан, которого Ты сотворил играть в нем. 27 Все они от Тебя ожидают, чтобы Ты дал им пищу их в свое время. 28 Даешь им — принимают, отверзаешь руку Твою — насыщаются благом; 29 скроешь лице Твое — мятутся, отнимешь дух их — умирают и в персть свою возвращаются; 30 пошлешь дух Твой — созидаются, и Ты обновляешь лице земли. 31 Да будет Господу слава во веки; да веселится Господь о делах Своих! 32 Призирает на землю, и она трясется; прикасается к горам, и дымятся. 33 Буду петь Господу во всю жизнь мою, буду петь Богу моему, доколе есмь. 34 Да будет благоприятна Ему песнь моя; буду веселиться о Господе. 35 Да исчезнут грешники с земли, и беззаконных да не будет более. Благослови, душа моя, Господа! Аллилуия!
Слава:1 Псалом Давида. Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти надзвичайно величний! У славу й велич одягнувся Ти.
2 Ти одягаєшся у світло, як в одяг, і простягаєш небо, наче намет.
3 Ти покриваєш водами Свої горішні покої, робиш хмари Своїми сходинками, ходиш на крилах вітрів.
4 Ти робиш духів Своїми ангелами, а палаючий вогонь — Своїми слугами.
5 Ти заснував землю на її основі, — вона не захитається навіки-віків.
6 Безодня, мов плащ, покриває її, на горах зберуться води.
7 Від Твоєї погрози вони втечуть, — перелякаються від звуку Твого грому.
8 Підіймаються гори і опускаються рівнини — на місце, яке Ти визначив для них.
9 Ти встановив межу, яку вони не перейдуть, і не повернуться, щоби покрити землю.
10 Ти посилаєш джерела в долини, — і між горами протікатимуть води.
11 Вони напувають усіх звірів землі, — дикі осли тамуватимуть свою спрагу.
12 Над ними поселяться небесні птахи, — з-поміж скель подаватимуть голос.
13 Ти зі Своїх горішніх покоїв напуваєш гори; плодами Твоїх діл насититься земля.
14 Ти вирощуєш траву для худоби й зелень на благо людини, щоби земля давала хліб:
15 тож вино звеселяє серце людини, — вона [намащує] обличчя олією, а хліб зміцнює серце людини.
16 Дерева в полі наситяться — ліванські кедри, що Ти насадив.
17 Там пташки будуть гніздитися, і журавлине гніздо — високо над ними.
18 Високі гори — для оленів, скелі — сховище для зайців.
19 Ти створив місяць, щоб визначати час, — і сонце знає, коли йому зайти.
20 Ти навів темряву, — і настала ніч, а в ній виходять усі лісові звірі.
21 Молоді леви ричать, щоби знайти здобич, — щоби добути в Бога для себе поживи.
22 А зійшло сонце, — вони зібралися разом і лежать у своїх лігвищах.
23 Вийде людина на своє діло, на свою працю, — аж до вечора.
24 Які величні Твої діла, Господи! Ти все вчинив премудро — земля сповнена Твоїм творінням.
25 Ось велике й широке море: там плазуни, яким нема числа, — тварини великі й малі.
26 Там плавають кораблі й той змій, якого Ти створив, щоби йому забавлятися.
27 Усі на Тебе чекають, щоби дав Ти їм їжу у відповідний час.
28 Як даси їм — підберуть; як відкриєш руку, — усе наповниться добром.
29 А коли відвернеш Своє обличчя — збентежаться. Віднімеш їхній дух — вони щезнуть і обернуться у свій порох.
30 Пошлеш Свого духа — вони будуть створені; Ти оновиш поверхню землі.
31 Нехай Господня слава буде навіки, нехай Господь веселиться Своїми ділами!
32 Ти споглядаєш на землю і змушуєш її тремтіти; торкаєшся гір — і вони димлять.
33 Тож співатиму Господу в час свого життя, — співатиму моєму Богові, поки я існую.
34 Нехай буде приємною Йому моя мова; я ж буду радіти Господом.
35 А грішники хай зникнуть із землі, і беззаконні, — щоб і їх не було. Благослови, душе моя, Господа!