Учение Асафа.
1 Для чего, Боже, отринул нас навсегда? возгорелся гнев Твой на овец пажити Твоей? 2 Вспомни сонм Твой, который Ты стяжал издревле, искупил в жезл достояния Твоего, — эту гору Сион, на которой Ты вселился. 3 Подвигни стопы Твои к вековым развалинам: все разрушил враг во святилище. 4 Рыкают враги Твои среди собраний Твоих; поставили знаки свои вместо знамений наших ; 5 показывали себя подобными поднимающему вверх секиру на сплетшиеся ветви дерева; 6 и ныне все резьбы в нем в один раз разрушили секирами и бердышами; 7 предали огню святилище Твое; совсем осквернили жилище имени Твоего; 8 сказали в сердце своем: «разорим их совсем», — и сожгли все места собраний Божиих на земле. 9 Знамений наших мы не видим, нет уже пророка, и нет с нами, кто знал бы, доколе это будет . 10 Доколе, Боже, будет поносить враг? вечно ли будет хулить противник имя Твое? 11 Для чего отклоняешь руку Твою и десницу Твою? Из среды недра Твоего порази их . 12 Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли! 13 Ты расторг силою Твоею море, Ты сокрушил головы змиев в воде; 14 Ты сокрушил голову левиафана, отдал его в пищу людям пустыни, [Ефиопским]; 15 Ты иссек источник и поток, Ты иссушил сильные реки. 16 Твой день и Твоя ночь: Ты уготовал светила и солнце; 17 Ты установил все пределы земли, лето и зиму Ты учредил. 18 Вспомни же: враг поносит Господа, и люди безумные хулят имя Твое. 19 Не предай зверям душу горлицы Твоей; собрания убогих Твоих не забудь навсегда. 20 Призри на завет Твой; ибо наполнились все мрачные места земли жилищами насилия. 21 Да не возвратится угнетенный посрамленным; нищий и убогий да восхвалят имя Твое. 22 Восстань, Боже, защити дело Твое, вспомни вседневное поношение Твое от безумного; 23 не забудь крика врагов Твоих; шум восстающих против Тебя непрестанно поднимается.
Слава:1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти остаточно відкинув нас? Чому Твій гнів запалав на овець Твоєї отари?
2 Згадай Свою громаду, яку Ти придбав віддавна. Ти викупив жезл Своєї спадщини: це — гора Сіон, на якій Ти оселився.
3 Здійми, нарешті, Свої руки на їхню зухвалість, — за те зло, яке ворог накоїв у Твоїй святині.
4 На Твоєму святі вихвалялися ті, які Тебе ненавидять; підняли знамена — свої знамена, і не зрозуміли.
5 Начебто дерлися вгору,
6 начебто були в лісовій гущавині, — розтрощили сокирами двері її; ще й сікачем і ломом зруйнували її.
7 Спалили вогнем Твою святиню, опоганили до основ оселю Твого Імені.
8 У своєму серці їхні свояки сказали разом: Давайте вигубимо до тла із землі всі Божі свята!
9 Ми більше не бачимо наших знамен; уже немає пророка, і Він нас більше не знатиме.
10 Доки, Боже, ворог буде знущатися? Доки ворог буде постійно глумитися з Твого Імені?
11 Чому Ти завжди забираєш Свою руку, Свою правицю, з-посеред Твого лона?
12 Бог — одвіку наш Цар — звершив спасіння посеред землі!
13 Силою Своєю Ти встановив границі моря, Ти розтрощив у воді голови зміїв.
14 Ти розчавив голови дракона і дав його на поживу народам Ефіопії.
15 Ти пробив джерела й потоки, Ти висушив ріки Ітама.
16 Твій день і Твоя ніч. Ти створив світло та сонце.
17 Ти встановив усі границі землі. Створив літо й весну.
18 Тож пам’ятай: ворог поглумився з Господа, і безумний народ зневажив Твоє Ім’я.
19 Не віддай звірам душу, яка Тебе прославляє, не забудь назавжди душ Своїх убогих.
20 Поглянь на Свій завіт, бо темні закутки землі заповнені оселями беззаконня.
21 Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний та вбогий величатимуть Твоє Ім’я.
22 Устань, Боже, здійсни Свій суд. Згадай наклепи на Тебе від безумного, які зводить увесь день.
23 Не забудь голосу тих, які шукають захисту в Тебе. Гордість Твоїх ненависників постійно підіймається до Тебе.