1 И сказал Рафаил Товии: ты знаешь, брат, в каком положении ты оставил отца твоего; 2 пойдем вперед, прежде жены твоей, и приготовим помещение; 3 а ты возьми в руку и желчь рыбью. И пошли; за ними побежала и собака.
4 Между тем Анна сидела, высматривая на дороге сына своего, 5 и, заметив, что он идет, сказала отцу его: вот, идет сын твой и человек, отправившийся с ним. 6 Рафаил сказал: я знаю, Товия, что у отца твоего откроются глаза; 7 ты только помажь желчью глаза его, и он, ощутив едкость, оботрет их , и спадут бельма, и он увидит тебя. 8 Анна подбежав бросилась на шею к сыну своему и сказала ему: увидела я тебя, дитя мое , — теперь мне хотя умереть. И оба заплакали. 9 А Товит пошел к дверям и споткнулся, но сын его поспешил к нему, и поддержал отца своего, 10 и приложил желчь к глазам отца своего, и сказал: ободрись, отец мой ! 11 Глаза его заело, и он отер их, 12 и снялись с краев глаз его бельма. Увидев сына своего, он пал на шею к нему 13 и заплакал и сказал: благословен Ты, Боже, и благословенно имя Твое во веки, и благословенны все святые Ангелы Твои! 14 Потому что Ты наказал и помиловал меня. Вот, я вижу Товию, сына моего. — И вошел сын его радостно и рассказал отцу своему о чудных делах , бывших с ним в Мидии. 15 И вышел Товит навстречу невестке своей к воротам Ниневии, радуясь и благословляя Бога. Видевшие, что он идет, удивлялись, как он прозрел. 16 И Товит исповедал пред ними, что Бог помиловал его. Когда подошел Товит к Сарре, невестке своей, благословил ее и сказал: здравствуй, дочь моя ! Благословен Бог, Который привел тебя к нам, и благословенны отец твой и мать твоя! Обрадовались и все братья его в Ниневии. 17 И пришел Ахиахар и Насвас, племянник его, 18 и весело праздновали брак Товии семь дней.
1 І йшов, аж доки вони не наблизилися до Ніневії. І сказав Рафаїл Товії: 2 Чи не знаєш, брате, як ти залишив твого батька? 3 Побіжімо раніше від твоєї жінки і приготуймо дім. 4 Візьми ж у руку жовч риби. І вони пішли, а за ними побіг собака.
5 Анна сиділа, виглядаючи на дорогу за своїм хлопцем. 6 І впізнала його, коли він ішов, і сказала його батькові: Ось іде твій син і чоловік, що пішов з ним! 7 А Рафаїл сказав: Я знаю, що твій батько відкриє очі. 8 Отже, ти помаж жовчю його очі, і вона, кусаючи, роз’їсть, і відпаде більмо, і він тебе побачить. 9 І, прибігши, Анна припала до шиї свого сина і сказала йому: Я побачила тебе, дитино, відтепер можу помирати. І обидва заплакали. 10 Товит вийшов до дверей і вдарився, а син підбіг до нього 11 і взяв свого батька, і помазав жовчю очі свого батька, кажучи: Кріпися, батьку! 12 Як же запекло, то потер він свої очі, і його більмо зійшло з кутів очей. 13 І побачивши свого сина, він припав йому до шиї, заплакав і сказав: 14 Благословенний Ти, Боже, і благословенне Твоє Ім’я навіки, і благословенні всі Твої святі ангели! Адже Ти покарав і помилував мене, ось я бачу мого сина Товію! 15 І ввійшов його син, радіючи, і сповістив своєму батькові величні діла, які сталися з ним у Мідії.
16 І Товит вийшов назустріч своїй невістці до брами Ніневії, радіючи і благословляючи Бога. І здивувалися ті, що його бачили, як ішов, — бо він бачив. І Товит зізнавався перед ними, що його помилував Бог. 17 І коли Товит наблизився до своєї невістки Сарри, то поблагословив її, кажучи: Іди здоровою, дочко! Благословенний Бог, що привів тебе до нас, і твій батько, і твоя матір! 18 І була радість усім його братам, що в Ніневії. 19 І прийшов Ахіахар і Насва, син його брата, і проведено весілля Товії з радістю сім днів.