Саул у Самуїла
1 І був чоловік із Веніяминового племени , а ім’я йому Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна.
2 І був у нього син, а ім’я йому Саул, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, — цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.
3 І пропали були Кішові, Сауловому батькові, ослиці. І сказав Кіш до свого сина Саула: “Візьми з собою одного із слуг, і встань, — іди, пошукай ослиці!”
4 І він перейшов Єфремові гори, і перейшов край Шаліша, — та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, — та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли.
5 Увійшли вони до краю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: “Давай вернімося, щоб не занехав батько ослиць, та не став журитися за нами!”
6 А той відказав йому: “Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче справджується. Тепер сходімо туди, — може, він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б”.
7 І сказав Саул до свого слуги: “Ось ми підемо, — та що ми принесемо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подарунка нема, щоб принести Божому чоловікові. Що ми маємо?”
8 А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: “Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу”.
9 Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: “Давайте підемо до провидця”. Бо що сьогодні “пророк”, колись звалося “провидець”.
10 І сказав Саул до свого слуги: “Добре твоє слово. Давай підемо!” І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий.
11 Коли вони підіймалися по узбіччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: “Чи є тут провидець?”
12 А ті відповіли їм та й сказали: “Є, — ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, — бо сьогодні в народа жертва на пагірку.
13 Як увійдете до міста, так знайдете його, поки він не вийде на пагірок їсти, — бо народ не їсть аж до його приходу, бо він благословляє жертву, потім їдять покликані. А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його”.
14 І піднялися вони до міста. Як вони входили до середини того міста, аж ось Самуїл виходить навпроти них, щоб іти на пагірок.
15 А Господь, за день перед Сауловим приходом, виявив був Самуїлові, говорячи:
16 “Цього часу взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніяминового краю, і ти помажеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе народ Мій від руки филистимлян. Я‑бо зглянувся на народ Мій, бо голосіння його дійшло до Мене!”
17 А коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: “Оце той чоловік, що Я казав тобі, — він володітиме народом Моїм”.
18 І підійшов Саул до Самуїла в середині брами та й сказав: “Скажи мені, де тут дім провидця?”
19 І відповів Самуїл Саулові та й сказав: “Я той провидець. Вийди перед мене на пагірок, і ви будете їсти зо мною сьогодні. А рано я відпущу тебе, і про все, що в серці твоїм, я розповім тобі.
20 А щодо ослиць, що пропали тобі, — сьогодні вже три дні, — не журися за них, бо знайшлися вони. Та для кого все пожадане в Ізраїлі? Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого?”
21 І відповів Саул та й сказав: “Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени. І чого ти говориш мені отаке слово?”
22 І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімнати, і дав їм місце на чолі покликаних, а тих було близько тридцяти чоловік.
23 І сказав Самуїл до кухаря: “Дай же ту частку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!”
24 І подав кухар стегно та те, що на ньому, і поклав перед Саулом. А Самуїл сказав: “Оце позоставлене! Поклади перед собою та їж, бо воно сховане для тебе на умовлений час, коли я сказав: Покликав я народ”. І Саул їв із Самуїлом того дня.
25 І зійшли вони з пагірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху свого дому .
26 І повставали вони рано‑вранці. І сталося, як зійшла рання зоря, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: “Уставай же, і я відпущу тебе!” І встав Саул, і вони вийшли обоє, він та Саул, на вулицю.
27 Коли вони підходили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: “Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами”. І той пішов. “А ти зараз спинися, — я оголошу тобі Боже слово!”
1 Now there was a man of Benjamin, whose name was Kish, the son of Abiel, the son of Zeror, the son of Bechorath, the son of Aphiah, a Benjamite, a mighty man of power. 2 And he had a son, whose name was Saul, a choice young man, and a goodly: and there was not among the children of Israel a goodlier person than he: from his shoulders and upward he was higher than any of the people.
3 And the asses of Kish Saul’s father were lost. And Kish said to Saul his son, Take now one of the servants with thee, and arise, go seek the asses. 4 And he passed through mount Ephraim, and passed through the land of Shalisha, but they found them not: then they passed through the land of Shalim, and there they were not: and he passed through the land of the Benjamites, but they found them not. 5 And when they were come to the land of Zuph, Saul said to his servant that was with him, Come, and let us return; lest my father leave caring for the asses, and take thought for us. 6 And he said unto him, Behold now, there is in this city a man of God, and he is an honourable man; all that he saith cometh surely to pass: now let us go thither; peradventure he can shew us our way that we should go. 7 Then said Saul to his servant, But, behold, if we go, what shall we bring the man? for the bread is spent in our vessels, and there is not a present to bring to the man of God: what have we? 8 And the servant answered Saul again, and said, Behold, I have here at hand the fourth part of a shekel of silver: that will I give to the man of God, to tell us our way. 9 (Beforetime in Israel, when a man went to enquire of God, thus he spake, Come, and let us go to the seer: for he that is now called a Prophet was beforetime called a Seer.) 10 Then said Saul to his servant, Well said; come, let us go. So they went unto the city where the man of God was .
11 ¶ And as they went up the hill to the city, they found young maidens going out to draw water, and said unto them, Is the seer here? 12 And they answered them, and said, He is; behold, he is before you: make haste now, for he came to day to the city; for there is a sacrifice of the people to day in the high place: 13 As soon as ye be come into the city, ye shall straightway find him, before he go up to the high place to eat: for the people will not eat until he come, because he doth bless the sacrifice; and afterwards they eat that be bidden. Now therefore get you up; for about this time ye shall find him. 14 And they went up into the city: and when they were come into the city, behold, Samuel came out against them, for to go up to the high place.
15 ¶ Now the LORD had told Samuel in his ear a day before Saul came, saying, 16 To morrow about this time I will send thee a man out of the land of Benjamin, and thou shalt anoint him to be captain over my people Israel, that he may save my people out of the hand of the Philistines: for I have looked upon my people, because their cry is come unto me. 17 And when Samuel saw Saul, the LORD said unto him, Behold the man whom I spake to thee of! this same shall reign over my people.
18 Then Saul drew near to Samuel in the gate, and said, Tell me, I pray thee, where the seer’s house is . 19 And Samuel answered Saul, and said, I am the seer: go up before me unto the high place; for ye shall eat with me to day, and to morrow I will let thee go, and will tell thee all that is in thine heart. 20 And as for thine asses that were lost three days ago, set not thy mind on them; for they are found. And on whom is all the desire of Israel? Is it not on thee, and on all thy father’s house? 21 And Saul answered and said, Am not I a Benjamite, of the smallest of the tribes of Israel? and my family the least of all the families of the tribe of Benjamin? wherefore then speakest thou so to me? 22 And Samuel took Saul and his servant, and brought them into the parlour, and made them sit in the chiefest place among them that were bidden, which were about thirty persons. 23 And Samuel said unto the cook, Bring the portion which I gave thee, of which I said unto thee, Set it by thee. 24 And the cook took up the shoulder, and that which was upon it, and set it before Saul. And Samuel said, Behold that which is left! set it before thee, and eat: for unto this time hath it been kept for thee since I said, I have invited the people. So Saul did eat with Samuel that day.
25 ¶ And when they were come down from the high place into the city, Samuel communed with Saul upon the top of the house. 26 And they arose early: and it came to pass about the spring of the day, that Samuel called Saul to the top of the house, saying, Up, that I may send thee away. And Saul arose, and they went out both of them, he and Samuel, abroad. 27 And as they were going down to the end of the city, Samuel said to Saul, Bid the servant pass on before us, (and he passed on,) but stand thou still a while, that I may shew thee the word of God.