Відповідь Йова: Не станемо з Богом на прю
1 А Йов відповів та й сказав:
2 “Справді пізнав я, що так… Та як оправдатись людині земній перед Богом?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень …
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і цілим зостався?
5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!..
11 Ось Він надо мною проходить, а я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього…
12 Ось Він схопить кого , — хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
13 Бог гніву Свого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники, —
14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я , що благаю свого Суддю?
16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно…
18 Не дає Він мені й звести духа мого , бо мене насичає гіркотою.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посвідчить мені?
20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим…
21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я…
22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє…
23 Якщо нагло бич смерть заподіює, — Він з проби невинних сміється…
24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває… Як не Він, тоді хто?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич…
27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене…
29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя…
32 Бо Він не людина, як я, і Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку…
34 Нехай забере Він від мене Свого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!..
1 Then Job answered and said, 2 I know it is so of a truth: but how should man be just with God? 3 If he will contend with him, he cannot answer him one of a thousand. 4 He is wise in heart, and mighty in strength: who hath hardened himself against him, and hath prospered? 5 Which removeth the mountains, and they know not: which overturneth them in his anger. 6 Which shaketh the earth out of her place, and the pillars thereof tremble. 7 Which commandeth the sun, and it riseth not; and sealeth up the stars. 8 Which alone spreadeth out the heavens, and treadeth upon the waves of the sea. 9 Which maketh Arcturus, Orion, and Pleiades, and the chambers of the south. 10 Which doeth great things past finding out; yea, and wonders without number. 11 Lo, he goeth by me, and I see him not: he passeth on also, but I perceive him not. 12 Behold, he taketh away, who can hinder him? who will say unto him, What doest thou? 13 If God will not withdraw his anger, the proud helpers do stoop under him.
14 How much less shall I answer him, and choose out my words to reason with him? 15 Whom, though I were righteous, yet would I not answer, but I would make supplication to my judge. 16 If I had called, and he had answered me; yet would I not believe that he had hearkened unto my voice. 17 For he breaketh me with a tempest, and multiplieth my wounds without cause. 18 He will not suffer me to take my breath, but filleth me with bitterness. 19 If I speak of strength, lo, he is strong: and if of judgment, who shall set me a time to plead ? 20 If I justify myself, mine own mouth shall condemn me: if I say , I am perfect, it shall also prove me perverse. 21 Though I were perfect, yet would I not know my soul: I would despise my life.
22 This is one thing , therefore I said it , He destroyeth the perfect and the wicked. 23 If the scourge slay suddenly, he will laugh at the trial of the innocent. 24 The earth is given into the hand of the wicked: he covereth the faces of the judges thereof; if not, where, and who is he?
25 Now my days are swifter than a post: they flee away, they see no good. 26 They are passed away as the swift ships: as the eagle that hasteth to the prey. 27 If I say, I will forget my complaint, I will leave off my heaviness, and comfort myself: 28 I am afraid of all my sorrows, I know that thou wilt not hold me innocent. 29 If I be wicked, why then labour I in vain? 30 If I wash myself with snow water, and make my hands never so clean; 31 Yet shalt thou plunge me in the ditch, and mine own clothes shall abhor me. 32 For he is not a man, as I am, that I should answer him, and we should come together in judgment. 33 Neither is there any daysman betwixt us, that might lay his hand upon us both. 34 Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me: 35 Then would I speak, and not fear him; but it is not so with me.