ЧАСТИНА ПЕРША
Ціль Книги Приповістей
1 Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
3 щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права, й простоти,
4 щоб мудрости дати простодушним, юнакові — пізнання й розважність.
5 Хай послухає мудрий — і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
6 щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
7 Страх Господній — початок премудрости, — нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
Не слухай намови грішників
8 Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, —
9 вони‑бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Якщо скажуть вони: “Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
12 живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
13 Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
14 Жеребок свій ти кинеш із нами, — буде саква одна для всіх нас”, —
15 сину мій, — не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
16 бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Бо ж надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
18 то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
19 Такі‑то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
Заклик мудрости
20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
22 “Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
Нерозумні не слухають мудрости
23 Зверніться‑но ви до картання мого, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
28 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, —
29 за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
30 не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, —
32 бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!”
1 The proverbs of Solomon the son of David, king of Israel; 2 To know wisdom and instruction; to perceive the words of understanding; 3 To receive the instruction of wisdom, justice, and judgment, and equity; 4 To give subtilty to the simple, to the young man knowledge and discretion. 5 A wise man will hear, and will increase learning; and a man of understanding shall attain unto wise counsels: 6 To understand a proverb, and the interpretation; the words of the wise, and their dark sayings.
7 ¶ The fear of the LORD is the beginning of knowledge: but fools despise wisdom and instruction. 8 My son, hear the instruction of thy father, and forsake not the law of thy mother: 9 For they shall be an ornament of grace unto thy head, and chains about thy neck.
10 ¶ My son, if sinners entice thee, consent thou not. 11 If they say, Come with us, let us lay wait for blood, let us lurk privily for the innocent without cause: 12 Let us swallow them up alive as the grave; and whole, as those that go down into the pit: 13 We shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoil: 14 Cast in thy lot among us; let us all have one purse: 15 My son, walk not thou in the way with them; refrain thy foot from their path: 16 For their feet run to evil, and make haste to shed blood. 17 Surely in vain the net is spread in the sight of any bird. 18 And they lay wait for their own blood; they lurk privily for their own lives. 19 So are the ways of every one that is greedy of gain; which taketh away the life of the owners thereof.
20 ¶ Wisdom crieth without; she uttereth her voice in the streets: 21 She crieth in the chief place of concourse, in the openings of the gates: in the city she uttereth her words, saying , 22 How long, ye simple ones, will ye love simplicity? and the scorners delight in their scorning, and fools hate knowledge? 23 Turn you at my reproof: behold, I will pour out my spirit unto you, I will make known my words unto you.
24 ¶ Because I have called, and ye refused; I have stretched out my hand, and no man regarded; 25 But ye have set at nought all my counsel, and would none of my reproof: 26 I also will laugh at your calamity; I will mock when your fear cometh; 27 When your fear cometh as desolation, and your destruction cometh as a whirlwind; when distress and anguish cometh upon you. 28 Then shall they call upon me, but I will not answer; they shall seek me early, but they shall not find me: 29 For that they hated knowledge, and did not choose the fear of the LORD: 30 They would none of my counsel: they despised all my reproof. 31 Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and be filled with their own devices. 32 For the turning away of the simple shall slay them, and the prosperity of fools shall destroy them. 33 But whoso hearkeneth unto me shall dwell safely, and shall be quiet from fear of evil.