1 Соломонів.
Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість — для сина царевого, —
2 хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх — справедливістю!
3 Нехай гори приносять народові мир, а пагірки — правду.
4 Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!
5 Будуть боятись Тебе, поки сонця, і поки місяця, — з роду до роду!
6 Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!
7 Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць, —
8 і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!
9 Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати…
10 Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!
11 І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,
12 бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що не має собі допомоги!
13 Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,
14 від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!
15 І буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!
16 На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!
17 Хай ім’я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, — будуть хвалити його всі народи!
18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,
19 і благословенне навіки Ім’я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!
20 Скінчились молитви Давида, сина Єссея.
1 In thee, O LORD, do I put my trust: let me never be put to confusion.
2 Deliver me in thy righteousness, and cause me to escape: incline thine ear unto me, and save me.
3 Be thou my strong habitation, whereunto I may continually resort: thou hast given commandment to save me; for thou art my rock and my fortress.
4 Deliver me, O my God, out of the hand of the wicked, out of the hand of the unrighteous and cruel man.
5 For thou art my hope, O Lord GOD: thou art my trust from my youth.
6 By thee have I been holden up from the womb: thou art he that took me out of my mother’s bowels: my praise shall be continually of thee.
7 I am as a wonder unto many; but thou art my strong refuge.
8 Let my mouth be filled with thy praise and with thy honour all the day.
9 Cast me not off in the time of old age; forsake me not when my strength faileth.
10 For mine enemies speak against me; and they that lay wait for my soul take counsel together,
11 Saying, God hath forsaken him: persecute and take him; for there is none to deliver him .
12 O God, be not far from me: O my God, make haste for my help.
13 Let them be confounded and consumed that are adversaries to my soul; let them be covered with reproach and dishonour that seek my hurt.
14 But I will hope continually, and will yet praise thee more and more.
15 My mouth shall shew forth thy righteousness and thy salvation all the day; for I know not the numbers thereof .
16 I will go in the strength of the Lord GOD: I will make mention of thy righteousness, even of thine only.
17 O God, thou hast taught me from my youth: and hitherto have I declared thy wondrous works.
18 Now also when I am old and grayheaded, O God, forsake me not; until I have shewed thy strength unto this generation, and thy power to every one that is to come.
19 Thy righteousness also, O God, is very high, who hast done great things: O God, who is like unto thee!
20 Thou , which hast shewed me great and sore troubles, shalt quicken me again, and shalt bring me up again from the depths of the earth.
21 Thou shalt increase my greatness, and comfort me on every side.
22 I will also praise thee with the psaltery, even thy truth, O my God: unto thee will I sing with the harp, O thou Holy One of Israel.
23 My lips shall greatly rejoice when I sing unto thee; and my soul, which thou hast redeemed.
24 My tongue also shall talk of thy righteousness all the day long: for they are confounded, for they are brought unto shame, that seek my hurt.