Давид оплакує Саулову смерть
1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґ у два дні.
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, — а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.
3 І сказав йому Давид: “Звідки це ти приходиш?” А той відказав: “Я втік з Ізраїлевого табору”.
4 І сказав до нього Давид: “Що це сталося, — розкажи‑но мені!” А той відказав: “Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли”.
5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: “Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?”
6 І сказав той юнак, що розповідав йому: “Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.
7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!..
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого”.
11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.
12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.
13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: “Звідки ти?” А той відказав: “Я син одного приходька, амаликитянина”.
14 І сказав йому Давид: “Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?”
15 І покликав Давид одного зі слуг своїх , і сказав: “Підійди, — убий його!” І той ударив його, і він помер.
16 І сказав до нього Давид: “Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця”.
Плач Давида над Саулом та Йонатаном (Пісня про лука)
17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,
18 та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:
19 “О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір’ях своїх, ой попадали лицарі!
20 Не розказуйте в Ґаті про це , не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!
21 Ґілбоавські гори, — щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!
22 Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!
23 Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свого життя, — і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!
24 Дочки Ізраїлеві, — за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!
25 Ой, попадали лицарі посеред бою!.. Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!
26 Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, — кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!
27 Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!”…
1 По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня, 2 вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нем разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился [ему]. 3 И сказал ему Давид: откуда ты пришел? И сказал тот: я убежал из стана Израильского. 4 И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан. 5 И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли? 6 И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришел на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на свое копье, колесницы же и всадники настигали его. 7 Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня. 8 И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я — Амаликитянин. 9 Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне. 10 И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я [царский] венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда. 11 Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, также и все люди, бывшие с ним, [разодрали одежды свои,] 12 и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча. 13 И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я — сын пришельца Амаликитянина. 14 Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня? 15 И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его. 16 И тот убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.
17 И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью, 18 и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал: 19 краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные! 20 Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных. 21 Горы Гелвуйские! да [не сойдет] ни роса, ни дождь на вас, и да не будет на вас полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем. 22 Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром. 23 Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов они были . 24 Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы. 25 Как пали сильные на брани! Сражен Ионафан на высотах твоих. 26 Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской. 27 Как пали сильные, погибло оружие бранное!