ЧАСТИНА ПЕРША
Ціль Книги Приповістей
1 Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
3 щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права, й простоти,
4 щоб мудрости дати простодушним, юнакові — пізнання й розважність.
5 Хай послухає мудрий — і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
6 щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
7 Страх Господній — початок премудрости, — нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
Не слухай намови грішників
8 Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, —
9 вони‑бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Якщо скажуть вони: “Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
12 живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
13 Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
14 Жеребок свій ти кинеш із нами, — буде саква одна для всіх нас”, —
15 сину мій, — не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
16 бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Бо ж надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
18 то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
19 Такі‑то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
Заклик мудрости
20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
22 “Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
Нерозумні не слухають мудрости
23 Зверніться‑но ви до картання мого, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
28 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, —
29 за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
30 не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, —
32 бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!”
1 Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израильского, 2 чтобы познать мудрость и наставление, понять изречения разума; 3 усвоить правила благоразумия, правосудия, суда и правоты; 4 простым дать смышленость, юноше — знание и рассудительность; 5 послушает мудрый — и умножит познания, и разумный найдет мудрые советы; 6 чтобы разуметь притчу и замысловатую речь, слова мудрецов и загадки их.
7 Начало мудрости — страх Господень; [доброе разумение у всех, водящихся им; а благоговение к Богу — начало разумения;] глупцы только презирают мудрость и наставление. 8 Слушай, сын мой, наставление отца твоего и не отвергай завета матери твоей, 9 потому что это — прекрасный венок для головы твоей и украшение для шеи твоей. 10 Сын мой! если будут склонять тебя грешники, не соглашайся; 11 если будут говорить: «иди с нами, сделаем засаду для убийства, подстережем непорочного без вины, 12 живых проглотим их, как преисподняя, и — целых, как нисходящих в могилу; 13 наберем всякого драгоценного имущества, наполним домы наши добычею; 14 жребий твой ты будешь бросать вместе с нами, склад один будет у всех нас», — 15 сын мой! не ходи в путь с ними, удержи ногу твою от стези их, 16 потому что ноги их бегут ко злу и спешат на пролитие крови. 17 В глазах всех птиц напрасно расставляется сеть, 18 а делают засаду для их крови и подстерегают их души. 19 Таковы пути всякого, кто алчет чужого добра: оно отнимает жизнь у завладевшего им.
20 Премудрость возглашает на улице, на площадях возвышает голос свой, 21 в главных местах собраний проповедует, при входах в городские ворота говорит речь свою: 22 «доколе , невежды, будете любить невежество? доколе буйные будут услаждаться буйством? доколе глупцы будут ненавидеть знание? 23 Обратитесь к моему обличению: вот, я изолью на вас дух мой, возвещу вам слова мои. 24 Я звала, и вы не послушались; простирала руку мою, и не было внимающего; 25 и вы отвергли все мои советы, и обличений моих не приняли. 26 За то и я посмеюсь вашей погибели; порадуюсь, когда придет на вас ужас; 27 когда придет на вас ужас, как буря, и беда, как вихрь, принесется на вас; когда постигнет вас скорбь и теснота. 28 Тогда будут звать меня, и я не услышу; с утра будут искать меня, и не найдут меня. 29 За то, что они возненавидели знание и не избрали для себя страха Господня, 30 не приняли совета моего, презрели все обличения мои; 31 за то и будут они вкушать от плодов путей своих и насыщаться от помыслов их. 32 Потому что упорство невежд убьет их, и беспечность глупцов погубит их, 33 а слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась зла».