1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.
2 Грішне слово безбожного в серці моїм: “Нема страху Божого перед очима його”,
3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцімто гріх свій знайти, щоб зненавидіти.
4 Слова його уст — то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.
5 Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
6 Господи, — аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
7 Твоя справедливість — немов гори Божі, Твої суди — безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!
8 Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:
9 вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів,
10 бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!
11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!
12 Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!
13 Попадали там беззаконники, повалено їх — і встати не зможуть.
1 Начальнику хора. Раба Господня Давида.
2 Нечестие беззаконного говорит в сердце моем: нет страха Божия пред глазами его, 3 ибо он льстит себе в глазах своих, будто отыскивает беззаконие свое, чтобы возненавидеть его; 4 слова уст его — неправда и лукавство; не хочет он вразумиться, чтобы делать добро; 5 на ложе своем замышляет беззаконие, становится на путь недобрый, не гнушается злом. 6 Господи! милость Твоя до небес, истина Твоя до облаков! 7 Правда Твоя, как горы Божии, и судьбы Твои — бездна великая! Человеков и скотов хранишь Ты, Господи! 8 Как драгоценна милость Твоя, Боже! Сыны человеческие в тени крыл Твоих покойны: 9 насыщаются от тука дома Твоего, и из потока сладостей Твоих Ты напояешь их, 10 ибо у Тебя источник жизни; во свете Твоем мы видим свет. 11 Продли милость Твою к знающим Тебя и правду Твою к правым сердцем, 12 да не наступит на меня нога гордыни, и рука грешника да не изгонит меня: 13 там пали делающие беззаконие, низринуты и не могут встать.
Слава: