1 “Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п’ю вино я своє зі своїм молоком!.. Споживайте, співдрузі, — пийте досхочу, кохані!”
Молода з томлінням шукає свого молодого
2 “Я сплю, — моє ж серце чуває… Ось голос мого коханого!.. Стукає… “Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері — краплями ночі!”…
3 “Зняла я одежу свою, — як знову її надягну? Помила я ніжки свої, — як же їх занечищу?”…
4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, — і нутро моє схвилювалось від нього!..
5 Встала я відчинити своєму коханому, — а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців…
6 Відчинила своєму коханому, — а коханий мій зник, відійшов!.. Душі не ставало в мені, як він говорив… Я шукала його, та його не знайшла… Я гукала його, та він не відізвався до мене…
7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, — набили мене, завдали мені рани… Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!”
8 “Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? — Що я хвора з кохання!”
9 “Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?”
10 “Коханий мій білий і рум’яний, визначніший він від десяти тисяч інших …
11 Голова його — щиреє золото, його кучері — пальмове віття, чорні, як ворон…
12 Його очі — немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
13 Його личка — як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи — лілеї, з яких капає мирра текуча!
14 Його руки — стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його — твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
15 Його стегна — стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд — немов той Ливан, він юнак — як ті кедри!
16 Уста його — солодощі, і він увесь — пожадання… Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!”
1 Пришел я в сад мой, сестра моя, невеста; набрал мирры моей с ароматами моими, поел сотов моих с медом моим, напился вина моего с молоком моим. Ешьте, друзья, пейте и насыщайтесь, возлюбленные!
2 Я сплю, а сердце мое бодрствует; вот , голос моего возлюбленного, который стучится: «отвори мне, сестра моя, возлюбленная моя, голубица моя, чистая моя! потому что голова моя вся покрыта росою, кудри мои — ночною влагою». 3 Я скинула хитон мой; как же мне опять надевать его? Я вымыла ноги мои; как же мне марать их? 4 Возлюбленный мой протянул руку свою сквозь скважину, и внутренность моя взволновалась от него. 5 Я встала, чтобы отпереть возлюбленному моему, и с рук моих капала мирра, и с перстов моих мирра капала на ручки замка. 6 Отперла я возлюбленному моему, а возлюбленный мой повернулся и ушел. Души во мне не стало, когда он говорил; я искала его и не находила его; звала его, и он не отзывался мне. 7 Встретили меня стражи, обходящие город, избили меня, изранили меня; сняли с меня покрывало стерегущие стены. 8 Заклинаю вас, дщери Иерусалимские: если вы встретите возлюбленного моего, что скажете вы ему? что я изнемогаю от любви. 9 «Чем возлюбленный твой лучше других возлюбленных, прекраснейшая из женщин? Чем возлюбленный твой лучше других, что ты так заклинаешь нас?» 10 Возлюбленный мой бел и румян, лучше десяти тысяч других: 11 голова его — чистое золото; кудри его волнистые, черные, как ворон; 12 глаза его — как голуби при потоках вод, купающиеся в молоке, сидящие в довольстве; 13 щеки его — цветник ароматный, гряды благовонных растений; губы его — лилии, источают текучую мирру; 14 руки его — золотые кругляки, усаженные топазами; живот его — как изваяние из слоновой кости, обложенное сапфирами; 15 голени его — мраморные столбы, поставленные на золотых подножиях; вид его подобен Ливану, величествен, как кедры; 16 уста его — сладость, и весь он — любезность. Вот кто возлюбленный мой, и вот кто друг мой, дщери Иерусалимские!