Давид оплакує Саулову смерть
1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґ у два дні.
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, — а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.
3 І сказав йому Давид: “Звідки це ти приходиш?” А той відказав: “Я втік з Ізраїлевого табору”.
4 І сказав до нього Давид: “Що це сталося, — розкажи‑но мені!” А той відказав: “Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли”.
5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: “Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?”
6 І сказав той юнак, що розповідав йому: “Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.
7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!..
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого”.
11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.
12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.
13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: “Звідки ти?” А той відказав: “Я син одного приходька, амаликитянина”.
14 І сказав йому Давид: “Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?”
15 І покликав Давид одного зі слуг своїх , і сказав: “Підійди, — убий його!” І той ударив його, і він помер.
16 І сказав до нього Давид: “Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця”.
Плач Давида над Саулом та Йонатаном (Пісня про лука)
17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,
18 та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:
19 “О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір’ях своїх, ой попадали лицарі!
20 Не розказуйте в Ґаті про це , не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!
21 Ґілбоавські гори, — щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!
22 Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!
23 Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свого життя, — і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!
24 Дочки Ізраїлеві, — за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!
25 Ой, попадали лицарі посеред бою!.. Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!
26 Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, — кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!
27 Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!”…
1 І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні. 2 І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому. 3 А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля. 4 І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув. 5 Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан? 6 А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали. 7 Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я! 8 Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць. 9 Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені! 10 Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.
11 Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг. 12 І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем. 13 І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика. 14 А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника? 15 І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер. 16 І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!
17 Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана, 18 і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного: 19 Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні! 20 Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних. 21 Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією. 22 Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім. 23 Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів. 24 Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу. 25 Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах. 26 Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов. 27 Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!