Послання Єремії в Юдею. Невдячний Ізраїль
1 І було мені слово Господнє, говорячи:
2 “Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній.
3 Ізраїль — то святість для Господа, початок врожаю Його. Всі, що їли його, завинили, — зло прийде на них, говорить Господь.
4 Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля!
5 Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?
6 І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю єгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?
7 І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його. І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою…
8 Священики не повіли: де Господь? А ті, хто тримає Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе…
9 Тому‑то судитися буду ще з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитись!
10 Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке , як оце?
11 Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає!..
12 Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!
13 Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.
14 Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак , народжений вдома? Чому ж здобиччю він?
15 На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немає мешканця…
16 Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?
18 І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай карає тебе твоє зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це , що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону , ярмо своє, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір’ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею…
21 А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він — насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?
22 Тому‑то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!
23 Як ти зможеш сказати: “Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила?” Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!
24 Ти — як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягає в жаданні своєї душі, — хто заверне її в час її похотливости? Усі, хто шукає її, не помучаться, — знайдуть її в її місяці!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло своє. А ти кажеш: “Пропало, вже ні, бо я покохала чужих — і за ними піду”…
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, і їхні священики, і їхні пророки,
27 що говорять до дерева: “Ти батько мій”, а до каменя: “Ти мене породив”. Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: “Устань та спаси нас!”
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бо ж в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зо Мною змагатися? Усі ви відпали від Мене, говорить Господь.
30 Надармо Я бив синів ваших, — науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз’їдав, немов лев той винищувач!
31 О ви, покоління, — почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізраїля Я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ Мій: “Ми вільно буяємо, — вже не прийдемо до Тебе?”
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена — про стрічки свої? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому‑то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,
34 і навіть на полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим
35 ти кажеш: “Невинна я, — Його гнів відвернувся від мене направду”… Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: “Я не прогрішила!”
36 Нащо тиняєшся ти, і міняєш дорогу свою? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху”…
2 І сказав: Так говорить Господь! Я згадав милість твоєї юності та любов твоєї зрілості, коли ти йшла за Святим Ізраїля, — говорить Господь. 3 Ізраїль — святий Господу, початок Його плодів. Усі, хто його їсть, чинитимуть переступи, на них прийде зло, — говорить Господь.
4 Послухайте Господнє слово, доме Якова і всі родинні лінії Ізраїлю! 5 Так говорить Господь: Які провини знайшли в Мені ваші батьки, котрі відступили далеко від Мене, пішли за марними речами і стали безумними? 6 Вони не запитали: Де є Господь, Який нас вивів із Єгипетської землі, Котрий супроводжував нас у пустелі, у невідомій і непрохідній землі, у безводній і безплідній землі, у землі, якою не проходив ніхто, і там людина не проживала? 7 І Я вас привів до Кармилу, щоб ви їли його плоди і користувалися його благами. А ви прийшли і опоганили Мою землю, і виставили Мій спадок як гидоту!
8 Священики не запитали: Де є Господь? І ті, хто тримається закону, Мене не знали, і пастирі Мене не вшановували, а пророки пророкували Ваалом і пішли за нікчемним! 9 Через це Я ще судитимуся з вами, — говорить Господь, — і судитимуся з синами ваших синів. 10 Тому перейдіть острови хеттійців і погляньте, і пошліть до Кидара, і докладно розгляньте, і придивіться, чи з ними таке сталося! 11 Хіба народи міняють своїх богів? І вони — зовсім не боги! А Мій народ змінив свою славу на те , із чого не матимуть користі. 12 Небо цим жахнулося і дуже, дуже затремтіло, — говорить Господь.
13 Адже дві погані речі зробив Мій народ. Вони залишили Мене, джерело живої води, і видовбали собі стави з розщілинами, які не будуть здатні утримувати воду. 14 Хіба Ізраїль є рабом, хіба він народжений у домі слуга ? Чому він став здобиччю? 15 На нього ричали леви і подавали свій голос, вони зробили його землю пустелею, і знищили його міста, щоб там ніхто не поселявся.
16 І сини Мемфея та Тафни тебе пізнали і наглумилися з тебе. 17 Хіба не через те, що ти Мене покинула, з тобою це сталося? — говорить Господь, Бог твій. 18 А нині, що тобі до єгипетської дороги, — аби пити воду Ґіона? І що тобі до дороги ассирійців, — щоб пити воду рік?
19 Напоумить тебе твоє відступлення, і твоє зло тебе звинуватить. Тож пізнай і зрозумій, що тобі гірко, коли ти Мене покидаєш, — говорить Господь, Бог твій. І ти Мені не мила, — говорить Господь, Бог твій, — 20 бо від віку ти розбила твоє ярмо, ти розтрощила твої кайдани, і ти сказала: Не служитиму, але піду на всякий високий пагорб, і під усяким крислатим деревом, там розкинуся в моїй розпусті! 21 Я ж тебе насадив, весь правдивий плодовитий виноградник. Яким чином ти обернулася в гіркоту, у чужу виноградну лозу! 22 Хоч помиєшся в соді й помножиш собі зілля, будеш заплямленою твоїми неправедностями переді Мною, — говорить Господь. 23 Як скажеш: Я не опоганилася, і я не пішла за Ваалом? Поглянь на твої дороги, на цвинтарі, і пізнай, що ти зробила. Ввечері закричав її голос, свої дороги 24 вона поширила на води пустелі, була несена вітром у бажаннях своєї душі, вона була видана. Хто її поверне? Ніхто з тих, хто її шукає, не трудитиметься, її знайдуть у її приниженні. 25 Поверни твою ногу з нерівної дороги і твоє горло від спраги! А вона сказала: Я триматимуся мужньо! Адже я полюбила чужих і пішла за ними! 26 Як злодієві соромно, коли буде схоплений, так засоромляться сини Ізраїля, — вони, їхні царі, їхні володарі, їхні священики і їхні пророки. 27 Вони сказали дереву: Ти — мій Батько! — і каменю: Ти мене породив! — і до Мене повернули спини, а не свої обличчя. А в час їхнього зла скажуть: Устань і спаси нас! 28 Тож де є твої боги, яких ти собі зробила? Може встануть і тебе врятують у час твого лиха? Адже твої боги були за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалима приносили жертви Ваалові. 29 Навіщо звертаєтеся до Мене? Ви всі не віддавали пошани, і ви всі чинили проти Мене беззаконня, — говорить Господь. 30 Даремно Я бив ваших синів, ви не сприйняли напоумлення. Меч пожер ваших пророків, наче лев, який нищить, та ви не побоялися.
31 Послухайте Господнє слово: Так говорить Господь! Хіба Я був пустелею для Ізраїля чи засушеною землею? Навіщо Мій народ сказав: Не володітимуть нами, і ми більше не прийдемо до Тебе? 32 Хіба наречена забуде свої прикраси і дівчина свої стрічки? А Мій народ Мене забув упродовж днів, яким немає рахунку. 33 Що ще доброго вчиниш на твоїх дорогах, щоби знайти любов? Не так, але й зло ти вчинила, щоб осквернити твої дороги. 34 І на твоїх руках знайдено кров невинних душ. Я їх знайшов не в ровах, але під кожним деревом. 35 А ти сказала: Невинна я, тому нехай відвернеться Його гнів від мене! Ось Я суджуся з тобою, коли ти говориш: Я не згрішила. 36 Як це, що ти настільки знехтувала Мною , щоб повторювати твої дороги? І ти соромишся Єгипту, так, як ти застидалася Ассура. 37 Бо й звідти вийдеш, схопившись руками за свою голову. Адже Господь відкинув твою надію, і тобі в ній не пощастить.