Багато будинків зруйновано, молочна ферма зруйнована, багато корів вбито. Електрики немає з лютого.
Просимо молитися 
1 І сказав Він до них: “Поправді кажу вам, що деякі з тут о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі”.
Переображення Господнє
2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.
3 І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!
4 І з’явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: “Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі”…
6 Бо не знав, що казати, бо були перелякані.
7 Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: “Це Син Мій Улюблений, — Його слухайтеся!”
8 І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.
9 А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
Ілля приготує Ісусові все
10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: “воскреснути з мертвих”.
11 І вони запитали Його та сказали: “Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?”
12 А Він відказав їм: “Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?
13 Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, — та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано”…
Уздоровлення сновидного
14 А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
15 І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.
16 І запитався Він їх: “Про що сперечаєтесь з ними?”
17 І Йому відповів один із натовпу: “Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, — і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, — та вони не змогли”.
19 А Він їм у відповідь каже: “О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!”
20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною…
21 І Він запитав його батька: “Як давно йому сталося це?” Той сказав: “Із дитинства.
22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!”
23 Ісус же йому відказав: “Щодо того твого “коли можеш”, — то тому, хто вірує, все можливе!”
24 Зараз батько хлоп’яти зі слізьми закричав і сказав: “Вірую, Господи, — поможи недовірству моєму!”
25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: “Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!”
26 І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато хто стали казати, що помер він…
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.
28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: “Чому ми не могли його вигнати?”
29 А Він їм сказав: “Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту”.
Ісус удруге заповідає Свою смерть і воскресення
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: “Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!”
32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.
Хто найбільший у Царстві Небеснім
33 І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: “Про що міркували в дорозі?”
34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.
35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: “Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!”
36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:
37 “Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!”
Хто не супроти нас, — той за нас
38 Обізвався до нього Іван: “Учителю, ми бачили одного чоловіка , який з нами не ходить, що виганяє Ім’ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить”.
39 А Ісус відказав: “Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім’ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.
40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!
41 І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім’я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!
42 Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!
Як увійти до Царства Божого
43 І коли рука твоя спокушає тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,
44 де “їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь”.
45 І коли нога твоя спокушає тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгасимого],
46 де “їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь”.
47 І коли твоє око тебе спокушає, — вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни [огненної],
48 де “їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь”!
49 Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!”
Преображення Господнє
1 Ісус промовив до них: Запевняю вас: деякі з тих, які стоять отут, не зазнають смерті, доки не побачать Боже Царство, що прийшло в могутності.
2 А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.
3 Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.
4 І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!
6 Однак він не знав, що говорив, — так вони були налякані.
7 І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8 І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.
9 А коли вони сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10 І вони зберегли те слово для себе, допитуючись: Що то значить — з мертвих воскреснути?
11 І запитували Його, мовлячи: Чому книжники кажуть, що спершу потрібно прийти Іллі?
12 Він же пояснив їм: Ілля прийде раніше і приготує все. Тож написано про Сина Людського, що Він має багато постраждати і бути зневаженим.
13 Та кажу вам, що Ілля прийшов, але зробили з ним те, що хотіли, як написано про нього.
Вигнання німого духа. Сила молитви й посту
14 Повернувшись до учнів, вони побачили безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними.
15 Як тільки ці люди побачили Його, зніяковіли і, підбігши, привітали Його.
16 А Він запитав їх: Про що сперечаєтеся між собою?
17 І відповів Йому один із натовпу: Учителю, я привів до Тебе свого сина, який має німого духа.
18 Як тільки де схопить його, то кидає ним, і він піну пускає, скрегоче зубами, ціпеніє. Просив я Твоїх учнів, щоб вигнали його, але вони не змогли!
19 А Він у відповідь каже їм: О роде невірний, доки Я буду між вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!
20 І його привели до Нього. Дух, побачивши Його, відразу затряс хлопцем . Упавши на землю, той качався, пускаючи піну.
21 Ісус запитав його батька: Скільки часу, як це сталося з ним? Той відповів: З дитинства.
22 Часто кидає його у вогонь і воду, щоби погубити його. Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами!
23 А Ісус сказав йому: Щодо «якщо можеш», то все можливе віруючому!
24 Тут батько дитини, скрикнувши, [зі сльозами] вигукнув: Вірю! Допоможи моєму невірству!
25 Зауваживши, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи йому: Духу німий і глухий, Я тобі наказую: вийди з нього і більше не входь у нього!
26 Закричавши, дух сильно затряс ним і вийшов, а хлопець став як мертвий, так що деякі говорили, що він помер.
27 А Ісус узяв його за руку, підвів його, і той устав.
28 Коли Він зайшов у дім, учні наодинці стали запитувати Його: Чому ми не змогли його вигнати?
29 А Він сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, хіба що молитвою [і постом].
Ісус нагадує про Свою смерть і воскресіння
30 Вийшовши звідти, вони пішли через Галилею. Та Ісус не бажав, щоби хтось довідався.
31 Він навчав Своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне.
32 Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати.
Найбільший у Царстві Небесному
33 Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: Що це дорогою ви обговорювали?
34 Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший.
35 Сівши, Він покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма найменший і всім слугою.
36 І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм:
37 Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто Мене послав.
Хто не проти нас, той за нас
38 Іван Йому відповів: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами], котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами.
39 А Ісус сказав: Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити;
40 бо хто не проти нас, той за нас.
41 І коли хто напоїть вас чашкою води в [Моє] Ім’я, — адже ви Христові, — то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди.
Спокуси треба побороти
42 А коли хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море.
43 І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою ввійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни , у невгасимий вогонь,
44 [де черв’як не гине, і вогонь не гасне].
45 І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, аніж з обома ногами бути вкиненим до геєни,
46 [у вогонь невгасимий, де черв’як не гине, і вогонь не гасне].
47 І якщо твоє око спокушає тебе, вибери його; краще тобі з одним оком увійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну,
48 де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне.
49 Бо кожний вогнем буде посолений, [і всяка жертва посолиться сіллю].
50 Сіль — добра річ; якщо ж сіль стане несолоною, то чим посолите її? Майте сіль у собі та зберігайте мир між собою.