1 І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині.
2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий!
3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
4 це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому .
5 Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю!
6 Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами!
7 Вода потече з його відер, а насіння його — над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться.
8 Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього — як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає.
9 Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, — хто підійме його? Хто благословляє тебе — той благословенний, а хто проклинає тебе — той проклятий!”
10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: “Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!
11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани”.
12 І сказав Валаам до Балака: “Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:
13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що казатиме Господь, те я буду говорити!
14 А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів”.
15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
16 мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
17 Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа!
18 І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!
19 І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста”.
20 І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Початок народів — Амалик, та загине наприкінці й він!”
21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє!
22 Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!”
23 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?
24 І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він!”
25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою.
1 І побачив Валаам, що добрим є перед Господом, щоб благословити Ізраїль. Не пішов за звичаєм назустріч ворожбитству, а повернув своє обличчя до пустелі. 2 І Валаам, підвівши свої очі, побачив Ізраїля, який розташувався табором за племенами. І Божий Дух зійшов на нього. 3 Скориставшись своєю притчею, він сказав: Говорить Валаам, син Веора. Говорить людина, дійсно провидець. 4 Говорить той, хто чує Божі слова, який уві сні, коли його очі відкриті, бачив Боже видіння! 5 Які гарні твої житла, Якове, і твої намети, Ізраїлю! 6 Вони — наче лісисті долини, наче сади біля річки і наче намети, які розбив Господь, — наче кедри поблизу води. 7 Вийде людина з його нащадків і пануватиме над багатьма народами, і царство його звеличиться понад царство Ґоґа, і стане великим його царство. 8 Бог вивів його з Єгипту, для нього Він, — слава, наче слава однорога, — поглине народи з його ворогів, і позбавить їх сили, і своїми стрілами застрелить ворога. 9 Лігши, спочине, як лев і наче левеня. Хто наважиться його розбудити? Ті, хто благословляє тебе, — благословенні, а ті, хто проклинає тебе, — прокляті! 10 Тоді Валак розгнівався на Валаама, він сплеснув своїми руками… Я тебе покликав, щоб проклясти мого ворога, — сказав Валак Валаамові, — а ти ось уже втретє їх таки поблагословив ! 11 Тож тепер утікай у свою місцевість. Я казав: Виявлю тобі честь! Та Господь тепер позбавив тебе слави! 12 А Валаам сказав Валакові: Хіба не сказав я твоїм гінцям, яких ти послав до мене, говорячи: 13 Навіть якщо Валак дасть мені свій дім, повний срібла й золота, я не зможу порушити Господнє слово, щоб робити щось від себе — лихе чи добре? Що скаже Бог, те і говоритиму! 14 А тепер ось відходжу у свою місцевість. Давай пораджу тобі, що зробить цей народ твоєму народові в останні дні. 15 Він використав свою притчу і сказав: Говорить Валаам, син Веора. Говорить людина, дійсно провидець, 16 яка чує Божі слова, знає думку Всевишнього. І, коли бачить Боже видіння, у сні його очі відкриті. 17 Вкажу на нього, але не тепер! Провіщаю його блаженним, але він — не близько! Підійметься зірка від Якова, і постане чоловік з Ізраїля. І розіб’є моавських вождів, і пограбує всіх синів Сита. 18 І буде спадщиною Едом, і його ворог Ісав стане спадщиною, а Ізраїль діятиме в силі. 19 І постане з Якова, і знищить того, хто врятується з міста! 20 Побачивши Амалика, скориставшись своєю притчею, він сказав: Амалик — початок народів, та їхні нащадки загинуть! 21 А побачивши кенейця, він, скориставшись своєю притчею, сказав: Міцне твоє поселення! Але якщо і на скелі поставиш кубло своє, 22 та навіть якщо буде у Веора кубло хитрості, то і тоді ассирійці полонять тебе! 23 І, бачачи Оґа, він знову вдався до своєї притчі й сказав: Ох, ох! Хто ж виживе, коли Бог здійснюватиме це? 24 І вийде з рук кіттійців, і пригноблять Ассура, і пригноблять євреїв, та вони разом загинуть! 25 І Валаам, уставши, пішов і повернувся у свою місцевість. І Валак повернувся до себе.