1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.
2 Грішне слово безбожного в серці моїм: “Нема страху Божого перед очима його”,
3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцімто гріх свій знайти, щоб зненавидіти.
4 Слова його уст — то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.
5 Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
6 Господи, — аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
7 Твоя справедливість — немов гори Божі, Твої суди — безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!
8 Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:
9 вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів,
10 бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!
11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!
12 Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!
13 Попадали там беззаконники, повалено їх — і встати не зможуть.
1 На закінчення. Псалом Господнього раба Давида.
2 Порушник закону вмовляє себе на гріх; нема Божого страху перед його очима.
3 Адже він поблажливо поставився до себе, аби не викрити свого беззаконня і не зненавидіти його .
4 Слова його уст — беззаконня і підступ; він не забажав зрозуміти, як чинити добро.
5 На своєму ліжку він думав про беззаконня, пустився на всяку недобру дорогу, не зненавидів зла.
6 Господи, Твоя милість на небі, а правда Твоя сягає до хмар.
7 Твоя праведність — наче Божі гори, Твої суди — глибока безодня. Господи, Ти спасаєш людей і тварин.
8 Як намножив Ти Свою милість, о Боже! Людські сини покладаються на захист Твоїх крил.
9 Вони оп’яніють від щедрот Твого дому, — Ти потоком Твоїх солодощів їх напоїш.
10 Бо в Тебе — джерело життя; у Твоєму світлі ми побачимо світло.
11 Продовж милість Свою до тих, які Тебе знають, і праведність Свою до тих, котрі праведні серцем.
12 Хай не наблизиться до мене нога гордого, і рука грішного хай не захитає мене.
13 Там упали ті, які чинять беззаконня, їх викинули геть — і не можуть вони встати.