Радість від осуду Вавилона
1 По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: “Алілуя ! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому,
2 правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!”
3 І вдруге сказали вони: “Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки!”
4 І попадали двадцять чотири старці й чотири тварини, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: “Амінь, алілуя!”
5 А від престолу вийшов голос, що кликав: “Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі!”
6 І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: “Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель!
7 Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!”
8 І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо вісон — то праведність святих.
9 І сказав він мені: “Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця!” І сказав він мені: “Це правдиві Божі слова!”
10 І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: “Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, — Богові вклонися!” Бо засвідчення Ісусове, — то дух пророцтва.
Явлення Ісуса Христа
11 І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює.
12 Очі Його — немов полум’я огняне, а на голові Його — багато вінців. Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам.
13 І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже.
14 А війська небесні, зодягнені в білий та чистий вісон, їхали вслід за Ним на білих конях.
15 А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!
16 І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: “Цар над царями, і Господь над панами”.
Знищення звірини та ї ї прихильників
17 І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів, що серед неба літали: “Ходіть, — і зберіться на велику Божу вечерю,
18 щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих, і великих”…
19 І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його.
20 І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло…
21 А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами…
Радість від осуду Вавилона
1 Після цього я почув наче гучний голос великого натовпу на небі. Вони говорили: Алилуя! Спасіння, слава і сила нашого Бога!
2 Адже істинні й справедливі Його суди, тому що засудив велику розпусницю, яка зіпсувала землю своєю розпустою, і помстився за кров своїх рабів з її рук!
3 І вдруге сказали: Алилуя! І її дим підіймається навіки-віків!
4 І двадцять чотири старці та чотири істоти впали ниць і поклонилися Богові, Який сидить на престолі, проголошуючи: Амінь! Алилуя!
5 І вийшов голос від престолу, що закликав: Хваліть нашого Бога, усі Його раби, і ті, хто боїться Його, малі й великі!
6 І я почув наче голос величезної кількості людей і наче шум великої води, і наче голос гучних громів, які вигукували: Алилуя, бо запанував наш Господь, Бог Вседержитель!
7 Радіймо й веселімося, віддаймо славу Йому, тому що прийшло весілля Агнця, і Його дружина приготувала себе!
8 І їй дано одягнутися в чистий світлий вісон, оскільки вісон — то праведність святих.
9 І каже він мені: Напиши: блаженні покликані на весільну вечерю Агнця. І сказав мені: Це правдиві Божі слова.
10 І я впав до його ніг, щоб вклонитися йому, та він каже мені: Гляди, не роби цього ! Я співраб твій та твоїх братів, які мають свідчення Ісуса. Богові вклонися! А свідчення Ісуса — це дух пророцтва.
Цар царів на білому коні
11 І я побачив відкрите небо. І ось білий кінь, і Той, Хто сидить на ньому, Який зветься Вірний і Правдивий; і Він справедливо судить і воює.
12 Очі ж Його — наче полум’я вогню, а на Його голові — багато вінців. Він має написане Ім’я, якого ніхто не знає, тільки він Сам.
13 І Він зодягнений в одяг, окроплений кров’ю, а Його Ім’я — Боже Слово.
14 А небесні війська рухалися слідом за Ним на білих конях, одягнені в білий чистий вісон.
15 І з Його уст виходить гострий меч, щоб ним поражати народи. Він їх пастиме залізним жезлом і топтатиме у виноробній давильні лютого гніву Бога Вседержителя.
16 І Він має на одязі й на Своєму стегні написане Ім’я: Цар над царями і Господь над володарями.
Знищення звіра та його прибічників
17 І я побачив, що один ангел стояв на сонці й закричав гучним голосом, закликаючи до всіх птахів, які літають серед неба: Сюди! Зберіться на велику Божу вечерю,
18 щоби поїсти тіла царів, і тіла тисяцьких, і тіла сильних, і тіла коней, і тих, хто на них сидить, і тіла всіх вільних, і рабів, і малих, і великих.
19 І я побачив звіра, і царів землі, та їхніх воїнів, які зібралися, аби провадити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з Його військом.
20 І звір був схоплений, а з ним лжепророк, який чинив перед ним ознаки, якими ввів у оману тих, хто прийняв знак звіра і вклоняється його образові; вони обидва були вкинені живими у вогняне озеро, що горить сіркою.
21 А інші вбиті були мечем Того, Хто сидить на коні, що вийшов з Його уст, і всі птахи наситилися їхніми тілами.