Христос воскрес, то воскреснемо й ми!
1 Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
2 Якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
5 і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
6 А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
7 Потому з’явився Він Якову, опісля — усім апостолам.
8 А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові.
9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
11 Тож чи я, чи вони, — ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, — як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
13 Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, — ви в своїх ще гріхах,
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
Про воскресення мертвих
19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, — первісток серед покійних.
21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті , що Христові, під час Його приходу.
24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не “покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!”
26 Як ворог останній — смерть знищиться,
27 бо “під ноги Його Він усе впокорив”. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все , окрім Того, Хто впокорив Йому все.
28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
32 Коли я зі звірами боровся в Ефесі, яка мені по людському користь, коли мертві не воскресають? “Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!”…
33 Не дайте себе звести, — товариство лихе псує добрі звичаї!
34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю вам на сором!
35 Але дехто скаже: “Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?”
36 Нерозумний, — що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, — пшениці або чого іншого,
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря від зорі відрізняється славою!
42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45 Так і написано: “Перша людина Адам став душею живою,” а останній Адам — то дух оживляючий.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
47 Перша людина — з землі, земна, друга Людина — із неба Господь.
48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, —
52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!..
53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: “Поглинута смерть перемогою”!
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
56 Жало ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Закон.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)