Війна Ахава з Бен‑Гададом
1 А Бен‑Гадад, цар сирійський, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію, та й воював проти неї.
2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,
3 та й сказав йому: “Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, — мої вони!”
4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: “Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!”
5 І знову вернулися ті посли та й сказали: “Так сказав Бен‑Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.
6 А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, — на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть”…
7 І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: “Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив”.
8 І сказали до нього всі старші та ввесь народ: “Не слухай, і не погоджуйся!”
9 І сказав він до послів Бен‑Гадада: “Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу”. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.
10 І послав до нього Бен‑Гадад та й сказав: “Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!”…
11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: “Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв’язує!”
12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в шатрах, — то сказав до своїх рабів: “Пустіть тарани !” І вони пустили тарани на місто.
13 Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: “Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я — Господь!”
14 І сказав Ахав: “Ким?” А той відказав: “Так сказав Господь: Слугами начальників округ”. І сказав: “Хто розпочне війну?” А той відказав: “Ти”.
15 І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.
16 І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п’яний у шатрах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.
17 І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: “Ось повиходили люди з Самарії”.
18 А він відказав: “Якщо на мир вийшли вони, — схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, — теж живими схопіть їх у неволю!”
19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними.
20 І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен‑Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями.
21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.
22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: “Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе”.
23 А слуги сирійського царя сказали йому: “Бог гір — їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, — присягаємо , що будемо сильніші від них!
24 І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.
25 А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо , що ми будемо сильніші від них!” І він послухався їхнього голосу, і зробив так.
26 І сталося по році, і Бен‑Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.
27 А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отари кіз, а сиріяни наповнили Край.
28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: “Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я — Господь!”
29 І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.
30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловік. А Бен‑Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.
31 І сказали до нього його слуги: “Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може, він пощадить твою душу”.
32 І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: “Твій раб Бен‑Гадад сказав: Нехай живе душа моя!” А той відказав: “Чи він іще живий? Він мій брат!”
33 А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: “Брат твій Бен‑Гадад!” І той відказав: “Підіть, приведіть його!” І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю.
34 І сказав до нього Бен ‑Гадад : “Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії”. “А я, — сказав Ахав , — по умові відпущу тебе”. І він склав з ним умову, та й відпустив його.
35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: “Удар мене!” Та відмовився той чоловік ударити його.
36 І сказав він йому: “За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене — і вб’є тебе лев!” І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.
37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: “Удар мене!” І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.
38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.
39 І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: “Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.
40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник”. І сказав до нього Ізраїлів цар: “Такий твій присуд, — ти сам проказав”.
41 А той спішно зняв хустку з‑над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.
42 А той йому сказав: “Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій — за його народ!”…
43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)