Війна Ахава з Арамом. Ахавова смерть
1 І прожили вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.
2 І сталося третього року, і зійшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.
3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: “Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя”.
4 І сказав він до Йосафата: “Чи ти підеш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?” А Йосафат відказав: “Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!”
5 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: “Вивідай зараз слово Господнє!”
6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловік, та й сказав до них: “Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати?” А ті відказали: “Іди, а Господь дасть його в цареву руку”.
7 І сказав Йосафат: “Чи нема тут іще Господнього пророка, — і вивідаємо від нього”.
8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин”. А Йосафат відказав: “Нехай цар не говорить так!”
9 І покликав Ізраїлів цар одного евнуха, і сказав: “Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!”
10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.
11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: “Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до вигублення їх!”
12 І всі пророки пророкували так, говорячи: “Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку”.
13 А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: “Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говоритимеш добре”.
14 І сказав Міхей: “Як живий Господь, — те, що скаже мені Господь, я те говоритиму!”
15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: “Міхею, — чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехаємо?” А той відказав йому: “Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку”.
16 І сказав йому цар: “Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого , тільки правду в Ім’я Господа?”
17 А той відказав: “Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай вернуться з миром кожен до дому свого”.
18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?”
19 А Міхей відказав: “Тому послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його.
20 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.
21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?
22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!
23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе”…
24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: “Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?”
25 А Міхей сказав: “Ось ти побачиш це , коли вбіжиш до найдальшої кімнати, щоб сховатися”.
26 І сказав Ізраїлів цар: “Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,
27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в’язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром”.
28 А Міхей відказав: “Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!” І до того сказав: “Слухайте це , всі народи!”
29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.
30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Я переберуся, і піду на бій, а ти вбери свої царські шати!” І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.
31 А сирійський цар наказав керівникам своїх колесниць, тридцятьом і двом, говорячи: “Не будете воювати з малим та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем”.
32 І сталося, як керівники колесниць побачили Йосафата, то вони сказали: “Це дійсно Ізраїлів цар!” І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафат закричав.
33 І сталося, як керівники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.
34 А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв’язанням пояса та між панцерем. А той сказав своєму візникові: “Поверни назад, і виведи мене з табору, бо я ранений”…
35 І знявся бій того дня, а цар був поставлений на колесниці проти Сирії, і помер увечорі. І кров із рани текла в колесницю.
36 А як сонце заходило, нісся крик у таборі такий: “Кожен — до міста свого, і кожен — до краю свого!”
37 І помер цар, і був привезений до Самарії. І поховали царя в Самарії.
38 І полоскали колесницю над ставом у Самарії, і пси лизали його кров, а блудниці мили своє тіло , за словом Господнім, що Він говорив.
39 А решта Ахавових діл, і все, що він зробив був, і дім зі слонової кости, що він збудував, і всі міста, які він побудував, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.
40 І спочив Ахав із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Ахазія.
Царі Йосафат та Ахазія
41 А Йосафат, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.
42 Йосафат був віку тридцяти й п’яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п’ять літ царював в Єрусалимі. А ім’я його матері — Азува, дочка Шілхи.
43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збочував із неї, щоб чинити добре в Господніх очах.
44 Тільки пагірки не були понищені, — народ іще приносив жертви й кадив на пагірках.
45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.
46 А решта Йосафатових діл та лицарськість його, що він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
47 А решту блудодіїв, що позоставалися за днів його батька Аси, він вигубив із Краю.
48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.
49 А Йосафат наробив був таршіських кораблів, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбивалися кораблі при Ецйон‑Ґевері.
50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: “Нехай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми”. Та Йосафат не захотів.
51 І спочив Йосафат зі своїми батьками. І був він похований у Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.
52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.
53 І робив він лихе в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.
54 І служив він Ваалові, і вклонявся йому, та й гнівив Господа, Бога Ізраїлевого, — усе так, як робив його батько.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)