Давид посвоячується з Саулом
1 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2 І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.
3 І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
4 І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.
5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.
6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.
7 І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: “Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!”
8 І дуже запалився Саулів гнів , і та річ була неприємна йому, і він сказав: “Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царювання!”
9 І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.
10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.
11 І кинув Саул списа, кажучи про себе : “Ударю в Давида, і приб’ю його до стіни!” Та Давид двічі ухилився від нього.
12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.
13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни , і вертався перед народом.
14 І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.
15 І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.
16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни , і вертався перед ними.
17 І сказав Саул до Давида: “Ось моя найстарша дочка Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни!” А про себе Саул сказав: “Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филистимлян!”
18 А Давид сказав до Саула: “Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?”
19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,
20 а Давида покохала Мелхола , друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.
21 І сказав Саул про себе : “Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, — і нехай буде на ньому рука филистимлян!” А до Давида Саул сказав удруге: “Посвоячишся сьогодні зо мною”.
22 І наказав Саул своїм рабам: “Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем”.
23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: “Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!”
24 І розповіли це раби Саула йому, говорячи: “Отак говорив Давид”.
25 І сказав Саул: “Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя”. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.
26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі
27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловік. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.
28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.
29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.
30 І виходили воювати филистимські провідники, і бувало — скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім’я його дуже шановане.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)