Війна з Моавом
1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.
2 І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так , як батько його та мати його, — він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.
3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.
4 А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.
5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.
6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.
7 І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: “Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву?” А той відказав: “Вийду. Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні!”
8 І сказав: “Котрою дорогою підемо?” А той відказав: “Дорогою едомської пустині”.
9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.
10 І сказав Ізраїлів цар: “Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава”.
11 І сказав Йосафат: “Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?” І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: “Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі”.
12 І сказав Йосафат: “Слово Господнє з ним!” І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.
13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: “Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері!” А Ізраїлів цар відказав йому: “Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава”.
14 І сказав Єлисей: “Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, — коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.
15 А тепер приведіть мені гусляра”. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,
16 і він сказав: “Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!
17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.
18 Та буде цього мало в Господніх очах, — і Він видасть і Моава в вашу руку.
19 І ви поб’єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру польову ділянку завалите камінням”.
20 І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.
21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.
22 І повставали вони рано‑вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.
23 І казали вони: “Це кров, — рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!”
24 І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,
25 а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку — усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір‑Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.
26 І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловік, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.
27 І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі… І повстав великий гнів на Ізраїля, — і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)