Повернення Авесалома до Єрусалиму
1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.
2 І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: “Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.
3 І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке‑то слово”. І Йоав поклав ці слова в її уста.
4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася, та й сказала: “Поможи, царю!”
5 І сказав до неї цар: “Що тобі?” А та відказала: “Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.
6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, — і вдарив один одного, та й убив його.
7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб’ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі”…
8 І сказав цар до тієї жінки: “Іди до свого дому, а я накажу про тебе”.
9 І сказала та текоїтянка до царя: “На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні”.
10 І сказав цар: “Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе”.
11 Та вона відказала: “Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина”. А він відказав: “Як живий Господь, — не впаде на землю й волосина сина твого!”
12 І сказала та жінка: “Нехай‑но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!” А він відказав: “Говори!”
13 І сказала та жінка: “А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.
14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.
15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, — може, виконає цар слово своєї невільниці.
16 Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.
17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!”
18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: “Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе”. І сказала та жінка: “Нехай же говорить пан мій цар!”
19 І цар сказав: “Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?” І відповіла та жінка та й сказала: “Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав — він наказав мені це , і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.
20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі”.
21 І сказав цар до Йоава: “Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!”
22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: “Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба”.
23 І встав Йоав, і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.
24 А цар сказав: “Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить”. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.
25 А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, — від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.
26 А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його — то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.
27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім’я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.
Примирення Давида з Авесаломом
28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.
29 І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.
30 І сказав він до своїх слуг: “Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем”. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.
31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: “Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?”
32 І сказав Авесалом до Йоава: “Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб’є мене”…
33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те . І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)