Знищення Содому й Гомори та врятування Лотa
1 І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
2 та й промовив: “Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою”. А вони відказали: “Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці”.
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: “Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!”
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,
7 і сказав: “Браття мої, — не чиніть лихого!
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби… Тільки мужам оцим не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого”.
9 А вони закричали: “Іди собі геть!” І сказали: “Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!” І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.
11 А людей, що при вході до дому зібрались , вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.
12 І сказали ті мужі до Лота: “Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його”.
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: “Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто”. Але в очах зятів він здавався як жартун.
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: “Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут , щоб тобі не загинути через гріх цього міста”.
16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінку його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто , то промовив: “Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути”.
18 А Лот їм відказав: “Ні ж бо, Господи!
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб, бува, не спіткало мене зло, і я помру.
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя”.
21 І відказав Він до нього: “Ось Я прихиливсь до твого прохання , щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди”. Тому й назвав ім’я тому місту: Цоар .
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.
25 І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.
26 А жінка його, Лотова , озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!..
27 І встав Авраам рано‑вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки…
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.
Гріх Лотових дочок
31 І промовила старша молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.
32 Ходи, — напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька”.
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: “Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо нащадків від нашого батька”.
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.
37 І вродила старша сина, і назвала ім’я йому: Моав . Він батько моавів аж до цього дня.
38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен‑Аммі . Він батько синів Аммону аж до цього дня.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)