Бог освячує сьомий день. Друге оповідання про створення світу
1 І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2 І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
4 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
5 І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
6 І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
Ще оповідання про створення людини. Рай
7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала людина живою душею.
8 І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9 І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.
10 І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
11 Імення одному Пішон, — оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
12 А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
13 Ім’я ж другої річки Ґіхон, — вона оточує ввесь край Етіопії .
14 А ім’я річки третьої — Тіґр, — вона протікає на сході Ашшуру . А річка четверта — вона Ефрат.
15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
16 І наказав Господь Бог Адамові , кажучи: “Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17 Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!”
18 І сказав Господь Бог: “Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього”.
19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити , як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому.
20 І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
23 І промовив Адам: “Оце тепер вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом”.
25 І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)