Одруження Ісака
1 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім.
2 І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: “Поклади свою руку під стегно моє,
3 і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з‑посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.
4 Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака”.
5 І сказав раб до нього: “Може, та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов?”
6 І промовив до нього Авраам: “Стережися, — щоб ти не вернув мого сина туди!
7 Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: “Твоїм нащадкам Я дам оцю землю”, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!
8 А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай”.
9 І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.
10 І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.
11 І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати,
12 та й промовив: “Господи, Боже пана мого Авраама, — подай же сьогодні мені це , і милість вчини з паном моїм Авраамом!
13 Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати.
14 І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили‑но глека свого, я нап’юся, — а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, — її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном”.
15 І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек — на плечі в неї.
16 А дівчина та — вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла.
17 І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: “Дай‑но напитись води з твого глека!”
18 А та відказала: “Напийся, мій пане!” І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, — і напоїла його.
19 А коли закінчила поїти його, то сказала: “Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап’ються”.
20 І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його.
21 А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні?
22 І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, — півшекля вага їй, — і два наручні на руки її, — на десять шеклів золота вага їм, —
23 та й сказав: “Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати?”
24 Вона відказала йому: “Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора”.
25 І сказала до нього: “І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати”.
26 І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,
27 та й сказав: “Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана”.
28 І побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду.
29 А в Ревеки був брат, на ймення йому Лаван . І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела.
30 І сталося, як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: “Отак говорив мені той чоловік”, то прибув він до того чоловіка, — а той ось стоїть при верблюдах біля джерела, —
31 і сказав: “Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів”.
32 І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.
33 І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: “Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи”. А Лаван відказав: “Говори!”
34 І той став говорити: “Я раб Авраамів.
35 А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли.
36 А Сарра, жінка пана мого, бувши старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.
37 І заприсяг мене пан мій, говорячи: “Не візьмеш жінки для сина мого з‑посеред дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю.
38 Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого”.
39 І сказав я до пана свого: “Може, та жінка не піде за мною?”
40 І сказав він до мене: “Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого.
41 Тоді будеш очищений ти від закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закляття мого.
42 І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: “Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу я!
43 Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай‑но мені напитися трохи води з свого глека,
44 вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого”.
45 І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!
46 І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди.
47 А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її.
48 І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.
49 А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, — то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч”.
50 І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: “Від Господа вийшла та річ, — ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго.
51 Ось перед тобою Ревека, — візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був”.
52 І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господеві.
53 І вийняв той раб срібний посуд, і посуд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.
54 І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: “Відішліть мене до пана мого”.
55 І сказав її брат та мати її: “Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, — потім підеш”.
56 І сказав він до них: “Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого”.
57 А вони відказали: “Покличмо дівчину, і запитаймо її саму”.
58 І покликали Ревеку, і сказали до неї: “Чи ти підеш з оцим чоловіком?” А вона відказала: “Піду”.
59 І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його.
60 І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: “Ти наша сестра, — будь матір’ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів”.
61 І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшов.
62 А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай‑Рої, і сидів у краї південному.
63 І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, — ось верблюди йдуть.
64 І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, — і злізла з верблюда.
65 І сказала вона до раба: “Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч?” А раб відповів: “То мій пан”. І вона покривало взяла, та й накрилась.
66 І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив.
67 І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)