1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: “Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!”
2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: “Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?”
3 І сказала вона: “Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей”.
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6 І сказала Рахіль: “Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина”. Тому назвала ймення йому: Дан .
7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8 І сказала Рахіль: “Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла”. І назвала ймення йому: Нефталим .
9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
10 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
11 І сказала Лія: “Прийшло щастя”, і назвала ймення йому: Ґад .
12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 І промовила Лія: “То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну”. І назвала ймення йому: Асир .
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: “Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!”
15 А та відказала їй: “Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?” І сказала Рахіль: “Тому‑то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!”
16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: “Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого”. І лежав він із нею ночі тієї.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п’ятого сина.
18 І промовила Лія: “Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові”. І назвала ймення йому: Іссахар .
19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20 І промовила Лія: “Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів”. І назвала ймення йому: Завулон .
21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: “Бог забрав мою ганьбу!”
24 І назвала ймення йому: Йосип , кажучи: “Додасть Господь мені іншого сина!”
Заплата Якову за службу в Лавана
25 І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: “Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі”.
27 І промовив до нього Лаван: “Коли я знайшов милість в очах твоїх , побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе”.
28 І далі казав: “Признач собі заплату від мене, — і я дам”.
29 А той відказав: “Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?”
31 І сказав Лаван : “Що ж я тобі дам?” А Яків промовив: “Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32 Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну — з‑поміж овець, і переполасе й крапчасте з‑поміж кіз, — і це буде заплата мені.
33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з‑поміж кіз і не чорне з‑поміж овець, — крадене воно в мене”.
34 А Лаван відказав: “Так, — нехай буде за словом твоїм!”
35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.
39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40 І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.
43 І дуже‑дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)