Слуга Божий, Викупитель Ізраїлів
1 Почуйте Мене, острови, і народи здалека, вважайте: Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї.
2 І Мої уста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в тіні Своєї руки, і Мене вчинив за добірну стрілу, в Своїм сагайдаці заховав Він Мене.
3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я прославлюсь!
4 І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом.
5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний. І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.
6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі!
7 Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, — і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе.
8 Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,
9 щоб в’язням сказати: “Виходьте”, а тим, хто в темноті: “З’явіться!” При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська.
10 Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, — бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.
11 І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.
12 Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.
13 Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!
14 І сказав був Сіон : Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув…
15 Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!
16 Отож, на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.
17 Синове твої поспішаться до тебе , а ті, хто руйнує тебе, й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе.
18 Здійми свої очі навколо й побач: всі вони позбиралися і йдуть ось до тебе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздобу, зодягнеш, та підв’яжешся ними, немов наречена.
19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував.
20 Іще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, і я сяду!
21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осирочена я та самітна, була вигнана та заблудила? І хто виховав їх? Я зосталась сама, а ці, — звідки вони?
22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого, — і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах.
23 І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці — за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я — то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється!
24 Чи ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване ґвалтівником урятоване буде?
25 Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу.
26 І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров’ю, немовби вином молодим… І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Господь, твій Спаситель та твій Відкупитель, Потужний Яковів!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)