Лицемірний піст
1 Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова — їхні гріхи!
2 Вони‑бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:
3 “Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того ?” Отак, — у день посту свого ви чините волю свою , і всіх ваших робітників тиснете!
4 Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно… Тепер ви не постите так , щоб ваш голос почутий був на височині!
5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, — той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?
6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
7 Чи ж не це , — щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, — щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?
8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!
9 Тоді кликати будеш — і Господь відповість, будеш кликати — і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з‑поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,
10 і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, — тоді‑то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане ,
11 і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!
12 І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: “Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!”
13 Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, — не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, —
14 тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, — бо уста Господні сказали оце !
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)