Посуха та голод
1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посухи.
2 “Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
3 А вельможі її своїх слуг посилають по воду, — вони йдуть до криниці — й води не знаходять, їхній посуд порожній вертається… Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.
4 Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.
5 Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немає трави…
6 Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немає трави…
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, — нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягає?
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твоє на нас кличеться, — не залишай нас!
10 Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому‑то не має Господь уподобання в них, — Він тепер їхню провину згадає, і їхній гріх покарає!
11 І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому :
12 Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, — бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!”…
Фальшиві пророки
13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: “Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий‑бо мир в цьому місці вам дам!”
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця…
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: “Меч та голод не буде в цім Краї”: від меча та від голоду згинуть пророки такі!
Кара на народ
16 А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, — вони й їхні жінки, і їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло!
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!
Благання Єремії помилувати народ
18 Якщо вийду на поле — ось побиті мечем, і якщо вийду до міста — ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають…
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидує душа Твоя? Чому вразив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і часу вздоровлення — та ось тільки жах!..
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили, —
21 та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам’ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
22 Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме дає зливу? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому‑то на Тебе надіємось ми, бо Ти це все чиниш!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)