Повне спустошення Краю
1 І було слово Господнє до мене, промовляючи:
2 “Не бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці.
3 Бо так промовляє Господь про синів і про дочок, що народжені в місці цьому, і про їхніх матерів, що народжують їх, і про їхніх батьків, що їх родять у Краї цьому:
4 Від жахливих хворіб повмирають вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, — гноєм стануть вони на поверхні землі… Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині…
5 Бо так промовляє Господь: Не заходь у дім смутку , і не ходи голосити, і не співчувай їм, бо від цього народу забрав Я Свій мир, — говорить Господь, — ласку та милість.
6 І повимирають великі й малі в цьому Краї, не будуть поховані, і голосити не будуть за ними, і не будуть робити нарізів, і не будуть робити собі лисини…
7 І не будуть ламати їм хліба в жалобі, щоб потішити їх над померлим, і не напоять їх келіхом втіхи над батьком його й його матір’ю…
8 І до дому бенкету не входь, щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити.
9 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я припиню в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої!
10 І буде, коли перекажеш народові цьому ці слова, то скажуть тобі: “За що Господь говорив проти нас все велике це лихо? І яка вина наша, й який то наш гріх, яким ми прогрішилися Господу, Богові нашому?”
11 І відкажеш до них: За те, що Мене батьки ваші покинули, — каже Господь, — і пішли за іншими богами, і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували!
12 А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого, щоб Мені не служити…
13 Тому викину вас з цього Краю до краю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки. І будете там богам іншим служити удень та вночі, бо не дам Я вам милости.
14 Тому наступають ось дні, — говорить Господь, — і не будуть уже говорити: “Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського”,
15 а тільки: “Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із північного краю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх”… Та Я їх верну на їхню землю, яку Я був дав батькам їхнім.
16 Оце Я пошлю по численних рибалок, — говорить Господь, — і виловлять їх, немов рибу, а потому пошлю по численних мисливців, і повиловлюють їх з усіх гір, і з усякого взгір’я, і зі скельних розщілин.
17 Бо очі Мої — на всі їхні дороги : вони не сховалися з‑перед Мого лиця, і з‑перед ока Мого не закрилася їхня провина.
18 І найперше Я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній, за теє, що трупом обриджень своїх збезчестили Край Мій, а їхні гидоти спадок Мій переповнили…
19 О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі! Поприходять до тебе народи від кінців землі та й промовлять: Одідичили наші батьки лиш неправду й марноту, пожитку ж від них не було…
20 Чи зробить людина для себе богів, а вони не боги?
21 Тому‑то ось Я учиню, що познають цим разом вони, учиню, що познають вони Мою руку та силу Мою, і познають, що Ймення Моє — це Господь!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)