1 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.
3 Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!
4 Бо коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Господь: руїною станеться дім цей!
6 Бо так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Ливану, та поправді кажу Я , — тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!
7 І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!
8 І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?
9 І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.
10 Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в полон , бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився…
11 Бо так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!
12 Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже…
13 Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати — безправ’ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає,
14 що говорить: “Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі!” І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.
15 Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому, —
16 він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це — Мене знати? говорить Господь.
17 Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?..
18 Тому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: “О мій брате!” й “О сестро!” Не будуть за ним голосити: “О пане” й “О величносте його!”
19 Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму…
20 Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі…
21 Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: “Не слухатиму!” Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу…
22 Усіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, — справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!..
23 О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, — як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!
24 Як живий Я, — говорить Господь, — коли б був Конія , син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою‑перснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву!
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв…
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, — і там — ви повмираєте!
27 А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, — туди не повернуться!
28 Чи муж цей, Конія, — це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?
29 О Краю, мій Краю, о Краю, — послухай Господнього слова:
30 Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)