Покайтесь, бо ворог іде!
1 Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, — каже Господь, — до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із‑перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!
2 І якщо ти присягнеш “Як живий Господь” правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!
4 Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, — і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!
5 Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя…
7 Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!..
8 Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!
9 І станеться в день той, — говорить Господь, — згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: “Буде вам мир”, а меч доторкнувся ось аж до душі!..
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, — не на віяння й не на очищення він!
12 Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, — і над ними Я суд прокажу…
13 Ось він прийде, як хмари, і як буря — його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!..
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?
15 Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір…
16 Пригадайте народам оце , сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!
17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого…
19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, — я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!.. Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!
20 Біда на біду прикликається, вся‑бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить — завіси мої…
21 Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?
22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!
23 Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо — й нема його світла!
24 Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір’я хитаються!
25 Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.
26 Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став , а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум’я гніву Його…
27 Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!
28 І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, — і не пожалую, і не відступлюся від того…
29 Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі… Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них…
30 А ти, поруйнована, дочко Сіону , що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, — та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої , — на життя твоє важать вони!
31 Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, заломлює руки свої та голосить : “Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!”…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)