Я — Пастир Добрий
1 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, — той злодій і розбійник.
2 А хто входить дверима, — той вівцям пастух.
3 Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
5 За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу”.
6 Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.
7 І знову промовив Ісус: “Поправді, поправді кажу вам, що Я — двері вівцям.
8 Усі, скільки їх перше Мене приходило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я — двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, — Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, — і буде отара одна й Один Пастир!
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
18 Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця”.
19 З за цих слів між юдеями знову незгода знялася.
20 І багато хто з них говорили: “Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?”
21 Інші казали: “Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?”…
Юдеї хочуть укаменувати Ісуса
22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: “Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, — то відкрито скажи нам!”
25 Відповів їм Ісус: “Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.
30 Я й Отець — Ми одне!”
31 Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.
32 Відповів їм Ісус: “Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?”
33 Юдеї Йому відказали: “Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш”…
34 Відповів їм Ісус: “Хіба не написано у вашім Законі: “Я сказав: ви боги”?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, — а Писання не може порушене бути,
36 то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: “Зневажаєш Ти Бога”, через те, що сказав Я: “Я — Син Божий”?
37 Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!”
39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
Ісус за Йорданом
40 І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.
41 І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.
42 І багато хто ввірували в Нього там.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)