Ісус з’являється учням Своїм над морем Тиверіядським
1 Після цього з’явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з’явився отак.
2 Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.
3 Говорить їм Симон Петро: “Піду риби вловити”. Вони кажуть до нього: “І ми підемо з тобою”. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили.
4 А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.
5 Ісус тоді каже до них: “Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?” — “Ні”, вони відказали.
6 А Він їм сказав: “Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете!” Вони кинули, — і вже не могли його витягнути із за безлічі риби…
7 Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: “Це ж Господь!”… А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, — бо він був нагий, — та й кинувся в море…
8 Інші ж учні, що були недалеко від берега — якихсь ліктів із двісті — припливли човником, тягнучи невода з рибою.
9 А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар , а на нім рибу й хліб.
10 Ісус каже до них: “Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!”
11 Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, — сто п’ятдесят три. І хоч стільки було її, — не продерся проте невід.
12 Ісус каже до учнів : “Ідіть, снідайте!” А з учнів ніхто не наважився спитати Його: “Хто Ти такий?” Бо знали вони, що Господь то…
13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.
14 Це вже втретє з’явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.
Прощення відступства і нове покликання Петра
15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: “Симоне, сину Йонин, — чи ти любиш мене більше цих?” Той каже Йому: “Так, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!” Промовляє йому: “Паси ягнята Мої!”
16 І говорить йому Він удруге: “Симоне, сину Йонин, — чи ти любиш Мене?” Той каже Йому: “Так, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!” Промовляє йому: “Паси вівці Мої!”
17 Утретє Він каже йому: “Симоне, сину Йонин, — чи кохаєш Мене?” Засмутився Петро, що спитав його втретє: “Чи кохаєш Мене?” І він каже Йому: “Ти все відаєш, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!” Промовляє до нього Ісус: “Паси вівці Мої!
18 Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, — свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш”…
19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: “Іди за Мною!”
Апостол Іван
20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: “Хто, Господи, видасть Тебе?”
21 Петро, як побачив того, говорить Ісусові: “Господи, — цей же що?”
22 Промовляє до нього Ісус: “Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, — що до того тобі? Ти йди за Мною!”
23 І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: “Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, — що до того тобі?”
24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!
Друга післямова
25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)